Успенський Микола Васильович [травень 1837, с. Ступіно, нині Ефремовського району Тульської обл., – 21.10(2.11) .1889, Москва], російський письменник. Народився в сім'ї сільського священика. Вчився в Петербурзькій медико-хірургічній академії, потім на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету. Перші два нариси «З простонародного побуту» опублікував в 1857 в журналі «Син вітчизни». У 1861 В. – постійний співробітник журналу «Сучасник», після розриву з яким викладав русявий.(російський) мова і словесність в Яснополянськой школі (1862), в училищах повітів і гімназіях. З середині 70-х рр. вів бродяжнічеськую життя; покінчив життя самогубством.
В своїх розповідях і нарисах змальовував убогість і безправ'я народних мас, особливо селян. В. першим в русявий.(російський) літературі різко критично відзначив їх духовну нерозвиненість і рутинну мислення («Стара», «На дорозі» «Змій», «Хороше життя», «Обоз», «Чаклунка»). Цю межу творчості В. схвально оцінив в 1861 як «... правду без всяких оздоб» Н. Г. Чернишевський в ст. чи «Не початок зміни?» (Собр. соч.(вигадування), т. 7, 1950, с. 856). Викривальні тенденції характерні також для післяреформених нарисів В. про село, про земські установи, про духівництво, про долі інтелігенції різночинця («Юрська формація», «Слідство», «Федір Петрович», «Егорка-пастух», «В земській управі»). Тверезий реалізм В. не був підтриманий народницькою критикою, що сприяло поглибленню його творчої кризи і припиненню літературної діяльності останніми роками життя.
Соч.: Соч., т. 1–4, М., 1883; Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. і прімеч. До, Чуковського], М. – Л., 1931; Повести, розповіді і нариси. [Вступ. ст. Е. Покусаєва], М., 1957.
Літ.: Достоєвський ф. М., Розповіді Н. Ст Успенського, Полн. собр. худож. проїзв.(твір), т. 13, М. – Л., 1930; Чуковський До., Життя і творчість Миколи Успенського, в його кн.: Люди і книги, М., 1960; Бунін І. А., До майбутньої біографії Н. Ст Успенського, Собр. соч.(вигадування), т. 9, М., 1967.
