Тулайков Микола Максимович [26.7(7.8) .1875 — 20.1.1938], радянський агроном і грунтознавець, заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1929), академіка АН(Академія наук) СРСР (1932), академік ВАСХНІЛ(Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені Ст І. Леніна) (1935). Член КПРС з 1930. Народився в селянській сім'ї в село Акшуат (нині Баришського району області Ульяновськой). Закінчив Московський з.-х.(сільськогосподарський) інститут (1901, нині Московська з.-х.(сільськогосподарський) академія ім. До. А. Тімірязева). Директор Безенчукськой (нині Куйбишевськой) з.-х.(сільськогосподарський) дослідній станції (1910—16), директор Всесоюзного інституту зернового господарства (1920—37, Саратов). Основні праці по грунтознавству, фізіології рослин, сухому землеробству (розробляв прийоми боротьби із засухою), агрохімії. У 20—30-х рр. виступав з різкою критикою травопольной системи землеробства Ст Р. Вільямса і його вчення про єдиний почвообразовательном процес. Т. як член центрального бюро ВАРНІТСО (з 1928) брав участь в організації Зернотреста і наукових досліджень на його дослідних станціях в Поволжье, на Північному Кавказі, в Казахстані і Західному Сибіру, в розробці проектів зрошування Заволжья, у виявленні пахотопрігодних земель в Сибіру, Казахстані, на Уралі і ін. Премія ім. В. І. Леніна (1929). Член-кореспондент Празької землеробської академії (1932).
Соч.: Про грунти. Сільськогосподарські бесіди, 6 видавництво, [М.], 1922; Проблема покладу і сівозміни в пшеничному господарстві, М. — Л., 1930; Боротьба із засухою, в кн.: Сільськогосподарська наука в СРСР, М. — Л., 1934; Зрошуване зернове господарство Заволжья, Л., 1934; Основи побудови агротехніки соціалістичного землеробства, М., 1936; Ізбр. твори, М., 1963 (літ.).
Літ.: Смирнов Би. М., Академік Н. М. Тулайков, «Сільське господарство Поволжья», 1962 № 3; Сотників Ст П., Синягин І. І., Передмова, в кн.: Тулайков Н. М., За просапні культури проти травопілля. Ізбр. статті, М., 1962; Тулайкова До. П., Від орача до академіка, М., 1964.
