Тропосфера (від греч.(грецький) trоpos — поворот, зміна і сфера ), нижня, переважаюча по масі частина земний атмосфери, в якій температура знижується з висотою. Т. тягнеться в середньому до висот 8—10 км. в полярних широтах, 10—12 км. в помірних, 16—18 км. в тропічних. Над Т. розташовується стратосфера, від якої Т. відокремлена порівняно тонким перехідним шаром — тропопаузою . У Т. зосереджено більш за всю масу атмосферного повітря. Середнє атмосферний тиск на верхньому кордоні Т. в помірних широтах менш атмосферного тиску в земній поверхні, а в тропічних широтах менш . Вся діяльність людини проходіт в Т. Найвищі гори залишаються в межах Т., навіть повітряний транспорт лише частково виходить за межі Т. — в стратосферу.
Вертикальний розподіл температури в Т. залежить від особливостей поглинання сонячного і земного випромінювань в Т. і від конвективної передачі тепла. Основний поглинач випромінювання в атмосфері — водяна пара, вміст якого з висотою швидко убуває, у зв'язку з чим повинна убувати і температура повітря. Це сприяє виникненню конвекції, яка переносить нагріте повітря від земної поверхні в атмосферу, чим міняє вертикальний розподіл температури (див. Стратифікація атмосфери ). В результаті в Т. встановлюється середній вертикальний градієнт температури в , рівний 0,6°С на 100 м-коду; в нижній частині Т. в декілька менше, а у верхній частині більше. Температура повітря на верхньому кордоні Т. в середньому за рік біля —55°С у полярних широтах і біля —80°С в екватора, влітку температура у верхній частині Т. завжди значно нижча за нуль. В окремих випадках розподіл температури може істотно відрізнятися від середнього. У тих або інших шарах Т., особливо в ніжней її частини, часто виникають інверсії температури, тобто температура з висотою зростає.
Майже вся маса водяної пари атмосфери зосереджена в Т., тому в ній виникають в основному все хмари . У Т. міститься також і основна маса атмосферних аерозолів (пил диму і ін.), що поступають із земної поверхні. У нижній частині Т. (у пограничному шарі, або шарі тертя) добре виражений добовий хід температури і вологості повітря, швидкість вітру з висотою швидко зростає, напрям його наближається до напряму ізобар. Над цим шаром швидкість вітру найчастіше продовжує зростати, а напрям його міняється по-різному, залежно від розподілу температури в товщі Т. От пограничного шару до тропопаузи швидкість вітру зростає приблизно у 3 рази. У верхній Т., поблизу тропопаузи, спостерігаються дуже сильні так звані струминний перебіг . Нижній шар Т. в декілька десятків м-коду безпосередньо над земною поверхнею (приземний шар атмосфери ) є місцем існування рослин, тварин і людини. Вітер тут особливо ослаблений, а вологість підвищена; над сушею вертикальні градієнти температури в денні години дуже великі, а вночі, навпаки, нерідкі приземні інверсії температури.
Система повітряного перебігу в Т. і нижній стратосфері називається загальною циркуляцією атмосфери . Для Т. характерне весь час змінне горизонтальне розчленовування на повітряні маси, різні по властивостях залежно від впливу широти і тієї підстилаючої поверхні, над якою вони формуються. На кордонах між повітряними масами — фронтах атмосферних, розвиваються циклони і антициклони, що визначають переміщення повітряних мас і фронтів а з ними і неперіодичної зміни погоди в земної поверхні і у вищерозміщених шарах. Таким чином, в Т., окрім загальних квазізональних перенесень повітря (переважно із З. на Ст), підтримується междуширотний обмін повітря, дуже важливий для умов погода і клімату .
Літ.: Хромов С. П., Метеорологія і кліматологія для географічних факультетів, 2 видавництва, Л., 1968; Хргиан А. Х., Фізика атмосфери, Л., 1969; Лайхтман Д. Л., Фізика пограничного шару атмосфери, 2 видавництва, Л., 1970.
