Струминна течія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Струминна течія

Струминна течія, повітряна течія у верхній тропосфері і в ніжней стратосфері з майже горизонтальною віссю, що характеризується великими швидкостями, відносно малими поперечними розмірами і великими вертикальними і горизонтальними градієнтами вітру. Така течія нагадує гігантський струмінь серед відносно слабких вітрів навколишньої атмосфери. Довжина С. т. — тисячі км., ширина — сотні км., товщина — декілька км. Максимальні швидкості вітру спостерігаються на осі С. т. і можуть вагатися від 108 км/ч до 250—350 км/ч. С. т. може істотно впливати на путню швидкість сучасних літаків; на польоті позначається також сильна турбулентність в області С. т.

загрузка...

  Тропосферні С. т. поза тропічними широтами виникають у зв'язку з фронтальними зонами (полярними фронтами, див.(дивися) Фронти атмосферні ) між повітряними масами тропосфери. Великі горизонтальні градієнти температури в цих зонах приводять до виникнення великих градієнтів тиску, а з ними і сильних вітрів у верхній тропосфері і нижній стратосфері. Осі С. т. найчастіше розташовуються поблизу тропопаузи, на висоті 7—12 км., влітку вище, ніж взимку. Ці С. т. переміщаються і еволюціонують в своєму розвитку у зв'язку з циклонною діяльністю на фронтах. У найбільш високих широтах С. т. менш інтенсивні і розташовуються на нижчих рівнях у зв'язку з арктичними і антиарктичними фронтами. У субтропічних широтах (25—40°) спостерігаються стійкіші субтропічні С. т. з осями на рівнях 12—14 км. Вони пов'язані з т.з. субтропічними фронтами, які виявляються лише у високих шарах тропосфери, будучи результатом збіжності антипасатів і повітряного перебігу помірних широт.

  Основний напрям перенесення повітря у всіх тропосферних С. т. — із З. на В.; їх слід тому розглядати як посилення загального перенесення повітря із З. на Ст у верхній тропосфері і нижній стратосфері. Поблизу екватора в шарі 15—20 км. часто виникають екваторіальні С. т., пов'язані з внутрішньотропічною зоною конвергенції . Переважаючий напрям вітру в них — східне, відповідно до загального перенесення повітря в цих широтах. Спостерігаються також стратосферні С. т. з осями на висотах між 25—30 км., взимку — західні у високих широтах, влітку — східні в низьких широтах.

  С. т. є істотними ланками загальною циркуляції атмосфери . Це обставина, так само як і їх практичне значення для повітряного транспорту, сприяли їх посиленому емпіричному і теоретичному вивченню в 50—60-і рр. 20 ст

  Літ.: Погосян Х. П., Загальна циркуляція атмосфери, Л., 1972; його ж, Струминні течії в атмосфері, М., 1960; Горобців Ст І., Висотні фронтальні зони північної півкулі, Л., 1968: його ж, Струминні течії у високих і помірних широтах, Л., 1960; Пальмен Е., Ньютон Ч., Циркуляційні системи атмосфери, пер.(переведення) з англ.(англійський), Л., 1973.

  С. П. Хромов.