Стратосфера (від латів.(латинський) stratum — шар і греч.(грецький) sphaira — куля), шар атмосфери між тропосферою і мезосферою (від 8—16 км. до 45—55 км. ) , температура в С. загалом зростає з висотою. Газовий склад повітря в С. схожий з тропосферним, але в С. менше водяної пари і більше озону (O 3 ). Найбільша концентрація O 3 в шарі від 20 до 30 км. Тепловий режим С. в основному визначається променистим теплообміном, у меншій мірі — вертикальними рухами і горизонтальним перенесенням повітря. В цілому С. близька до променистої рівноваги, тобто температура в ній визначається рівністю енергії, молекулами H 2 O, що поглинаються і випромінюваною, Co 2 і O 3 . Нагрівання повітря С. викликається головним чином поглинанням ультрафіолетової сонячної радіації озоном. Навпаки, довгохвильове випромінювання молекул H 2 O і Co 2 приводить до охолоджування повітря. Через це в низьких широтах, де підвищена кількість H 2 O і Co 2 , а O 3 менше, С. холодніше, ніж над високими широтами. У помірних і високих широтах температура в нижній половині С. мало міняється з висотою, а вище — зростає. Над екватором і тропіками у всій С. температура зростає з висотою. На нижньому кордоні С. температура міняється від —40 °С (—60 °С) у полярних і помірних широтах до —70 °С (—80 °С) у тропіках. На верхньому кордоні С. температура в середньому близька до 0 °С. У С. спостерігаються великі швидкості вітру, а також струминний перебіг . Влітку вище за 20—25 км. переважаючий напрям вітру в С. міняється із західного на східне. Взимку у всій С. дмуть західні вітри. Максимальні швидкості вітру спостерігаються у верхнього кордону С. (до 80—100 м/сек взимку і 60—80 м/сек влітку). На висоті 20—30 км. інколи утворюються т.з. перламутрові хмари, що полягають, мабуть, з кристалів льоду або переохолоджених крапель води. Ніжняя С. на висоті до 20—25 км. відрізняється підвищеним вмістом аерозольних часток, що особливо сульфатних, таких, що заносяться сюди при вулканічних виверженнях. Вони зберігаються тут довше, ніж в тропосфері, унаслідок малого турбулентного обміну і відсутності вимивання осіданнями. Цей аерозольний шар С., збільшуючи атмосферне альбедо, приводить до деякого пониження температури повітря в земної поверхні, особливо сильному після великих вибухових вивержень вулканів.
Літ.: Хвостиків І. А., Високі шари атмосфери, Л., 1964, гл.(глав) 5 § 14, гл.(глав) 9 § 27; Логвінов До. Т.. Метеорологічні параметри стратосфери, Л., 1970.
