Альбедо
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Альбедо

Альбедо (позднелат. albedo, від латів.(латинський) albus — білий), характеристика відбивних властивостей поверхні якого-небудь тіла: відношення потоку випромінювання, що розсіюється поверхнею, до потоку, падаючого на неї. Розрізняють достеменне А. (або плоске А., А. по Ламберту, коефіцієнт дифузного віддзеркалення) і видиме А. (або чинник яскравості). Достеменне А. — відношення потоку, розсіяного плоским елементом поверхні на всіх напрямках, до потоку падаючому на цей елемент. Видиме А. — відношення яскравості поверхні, освітленої паралельним пучком променів, до яскравості абсолютно білої поверхні (тобто поверхні, для якої відношення яскравості до освітленості не залежить від напряму, а достеменне А. дорівнює одиниці), перпендикулярної освітленому пучку.

  В астрономії поняття А. узагальнюється і розглядається як характеристика несамосвітного небесного тіла в цілому: сферичне А. (альбедо Бонда) — відношення світлового потоку, розсіяного тілом на всіх напрямках, до потоку, падаючого на тіло; геометричне А. — відношення середньої яскравості об'єкту при фазовому вугіллі 0 до яскравості абсолютно білого плоского екрану, перпендикулярного сонячним променям, розташованого в тій же крапці і видимого під тим же тілесним кутом, що і об'єкт; ілюстративне А. відрізняється від геометричного тим, що як еталон вводиться не яскравість плоского екрану, а середня яскравість абсолютно білої сфери.

  Розглядаються також А. інтегральне (енергетичне) — для всього потоку радіації, монохроматичне (у монохроматичному світлі) і А. у різних областях спектру (ультрафіолетове, візуальне, інфрачервоне і т. д.). Дійсне візуальне А. земній поверхні міняється від 0,03 (водна поверхня) до 0,9 (свіжий сніг, хмари). А. рослинності у видимій частині спектру складає 0,1—0,3, а в інфрачервоній досягає 0,9. Сферичне візуальне А. Землі, визначуване по попелястому світлу Луни, на підставі вимірів з штучних космічних тіл, а також за розрахунком теплового балансу Землі, близько до 0,45. А. планет і супутників, позбавлених атмосфери (Меркурій, Луна), зазвичай низько і близько до 0,07, А. планет з щільною хмарною атмосферою (Венера, Юпітер, Сатурн, Уран) близько до 0,6, А. Марса — близько 0,15.

  Літ.: Шаронов Ст Ст, Природа планет, М., 1958.

  Р. А. Лейкин.