Альбеніс (Albeniz) Ісаак Мануель Франсисько (29.5.1860, Кампродон, Каталонія, — 18.5.1909, Камбо-ле-Бен, французькі Піренєї), іспанський композитор і піаніст. Основоположник нової іспанської музики. Виучувався в Барселоні (Е. Компта — фортепіано), Брюсселі (Л. Брассен — фортепіано, Ф. Геварт — композиція), Будапешті (Ф. Ліст — фортепіано), Мадриді (Ф. Педрель — композиція). Концертував в багатьох країнах Європи, Північної і Південної Америки. З 1894 жив в Парижі. Знайомство з До. Дебюссіа надало вплив на пізні вигадування А. Поворотним моментом в творчій дорозі стало звернення А. до іспанського фольклору — «золотих розсипів народного мистецтва», за словами композитора. Фортепіанні вигадування — краща частина спадщини композитора. У цих творах сполучені традиції народних пісенно-танцювальних жанрів різних областей Іспанії (хота, сегідил'я сортсико, малагенья і ін.) і музичної класики. Серед найбільш відомих вигадувань А.: «Іспанська сюїта» (1886), «Іспанія» (1890), «Два іспанські танці», «Іспанські наспіви», «Іберія» (1905— 09), «Наварра» (завершена французьким композитором Деода де Севераком). Серед ін. вигадувань А.: симфонічна сюїта «Каталонія» (1899); сарсуели — «Святий Антоній» (1894, театр «Аполо», Мадрид), «Пепіта Хименес» (1896, театр «Лісео», Барселона); опера «Генрі Кліффорд» (1895, театр «Лісео», Барселона), романси і ін.
Літ.: Вайсборд М., Видатний іспанський композитор, «Сов. музика», 1959 № 9; його ж, Ісаак Альбеніс, «Муз. життя», 1960 № 10; Laplane G., Albeniz, [Gen.], 1956; Collet H., Albeniz et Granados, nouv. éd. P., 1948.
