Альбероні (Alberoni) Хуліо (або Джуліо) (21.5.1664, Фьоренцуола, — 26.6.1752, Пьяченца), іспанський державний діяч. За походженням італієць. З 1712 був представником герцога Пармського при дворі іспанського короля Філіппа V, з 1714 фактично перейшов на службу до іспанського короля. У 1717 отримав сан кардинала. У 1717—19 перший міністр іспанського двору. А. прагнув укріпити адміністративний і судовий апарат держави, провів ряд заходів для поліпшення стану промисловості і торгівлі, посилення флоту. Добивався повернення Іспанії володінь, втрачених нею по Утрехтському світу 1713 . З цією метою намагався розладнати антиіспанську коаліцію (Австрія, Англія, Голландія), проводив політику підтримки Туреччини, що воювала з Австрією. Зовнішня політика А. привела Іспанію до невдалої війни з Англією і Францією (1717—19). По наполяганню англійського і французького урядів Філіпп V був вимушений в 1719 вигнати А. з Іспанії. У 1735—40 А. був папським легатом в Равенне, з 1740 — в Болонье.
Літ.: Harcourt-smith S., Cardinal of Spain, N. Y., 1944.
