Альберт Великий
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Альберт Великий

Альберт Великий, Альберт фон Больштедт (Albertus Magnus, Albert von Bollstadt) (р. близько 1193 — помер 15.11.1280), німецький філософ і богослов, представник ортодоксальною схоласти, чернець-домініканець (з 1223). Вчився в Падує, викладав в Парижі, а також в Кельне і ін. німецьких містах. Завдяки своїм коментарям до вигадувань Арістотеля з'явився таким, що зачинає перебудови і енциклопедичній систематизації католицького богослів'я на базі арістотелізма, яка була завершена його учнем Хомою Аквінським . Разом з останнім вів боротьбу проти опозиційних течій в схоластиці і єресі, а також проти аверроїзма . В трактуванні універсалій випробував вплив Ібн Сини . Серед учених 13 ст відрізнявся незвичайно багатобічними пізнаннями в самих різних областях, зокрема в області природознавства (трактати про мінерали, рослини, тварин і ін.).

загрузка...

  Соч.: Opera omnia, t. 1—38, P., 1890—99; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про рослини, в кн.: Агрикультура в пам'ятниках Зап. середньовіччя. [Сб. ст.], М.— Л., 1936.

  Літ.: Трахтенберг О. Ст, Нариси по історії зап.(західний)-европ. ср.-век.(середньовічний) філософії, М., 1957, с. 101 — 03; Pelster F., Kritische Studien zum Leben und zu den Schriften Alberts des Groβen, Freiburg, 1920; B а Is s H., Albertus Magnus als Biologe, Stuttg., 1947; Liertz R., Albert der Grobe, Münster, 1948; Michaud-quantin P., La psychologie de I’activé chez Albert le Grand, р., 1966.

  Ст П. Зубів.