Дебюссі Клод Ашиль
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дебюссі Клод Ашиль

Дебюссі (Debussy) Клод Ашиль (22.8.1862, Сен-Жермен-ан-Ле, поблизу Парижа, — 25.3.1918, Париж), французький композитор. Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії (1872—84), де займався у А. Ф. Мармонтеля (клас фортепіано), Е. Гиро (клас композиції). У 1881 і 1882 відвідав Росію. Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату «Блудний син»), в 1885—86 як стипендіат жив в Римі. У 1887 повернувся до Парижа, зближувався з кружком поетів і художників — представників символізму і імпресіонізму, очолюваним С. Малларме. Д. виступав як піаніст і диригент з виконання собствених творів, а також як музичний критик (з 1901). Останніми роками життю багато концертував (у 1913 — в Петербурзі і Москві).

  Д. — основоположник музичного імпресіонізму. У його музиці виявилися вишуканість і часто затуманенность образів, властиві імпресіонізму; мистецтво Д. культивує споглядальні настрої. В той же час твори Д. відмічені поетичністю, витонченістю стилю. Композитор відобразив в своїй музиці швидкоплинні враження, якнайтонші відтінки людських емоцій і явищ природи. Д. відновив засоби музичної виразності, збагатив звукову оркестрову і фортепіанну палітру. Він створив імпресіоністську мелодику, що відрізняється гнучкістю нюансів, але в той же час відомою розпливчатістю, стушеванностью контурів. У гармонії Д. прагне до «мерехтіння» фарб, використовуючи в колористичному плані натуральні лади, пентатонику, елементи політональності і атональності.

  Творчі тенденції Д. були сприйняті і розвинені композиторами багатьох країн. Д. належать твори різних жанрів, але основне місце в його творчості займає програмна інструментальна музика. Серед вигадувань Д. — опера «Пеллеас і Мелізанда» (по драмі М. Метерлінка, 1902, Париж); балети «Гри» (1912), «Камма» (1912), «Ящик з іграшками» (1913); містерія «Мучеництво святого Себастьяна» (слова Р. Д''Аннунцио, 1911); поема для голосу з оркестром «Дева-обраніця» (слова Р. Россетті, 1888); для симфонічного оркестру — «Прелюдія до послеполудню фавна» (по еклозі С. Малларме, 1892—94), триптих «Ноктюрни» («Хмари», «Свята», «Сирени» 1897—99), 3 ескізи «Море» (1903—05), сюїта «Іберія» (1908); багаточисельні твори для фортепіано, у тому числі «Естампи» (1903), «Острів радості» (1904), 24 прелюдії (2 зошити, 1910—13), 12 етюдів (2 зошити, 1915); інструментальні ансамблі; понад 50 пісень (романсів) і ін.

  Соч.: Monsieur Croche, antidilettante, 8 éd., P., 1926; Статті. Рецензії. Бесіди, М. — Л., 1964.

  Літ.: Альшванг А., Клод Дебюссі, М. — Л., 1935; його ж, Твори К. Дебюсси і М. Равеля, в його кн.: Ізбр. соч.(вигадування), М., 1963; Алексєєв А., Французька фортепіанна музика кінця XIX — початки XX століття, М., 1961; Крейн Ю., Симфонічні твори Клода Дебюссіа, М., 1962; Розеншильд До., Молодий Дебюссі і його сучасники, М., 1963; Мартинов І., Клод Дебюссі, М., 1964; Кремльов Ю., Клод Дебюссі, М., 1965; Vallas L., Claude Debussy et son temps, P. [1958]; Tienot Y. et d''estrade-guerra O., Debussy. L''homme, son oeuvre, son milieu, P., 1962; Barraqué J., Debussy, P., 1967.

  Ю. А. Кремльов.

До. Дебюссі.