Тонема в мовознавстві, термін, що позначає висоту звуку (звуковисотну характеристику), що має мовну значущість, тобто здатну розрізняти лексичні або граматичні значення. Т. — мінімальна тонова (див. Тон ) одиниця суперсегментного (просодичного) рівня (див. Суперсегментні одиниці мови ), якій на ін. рівнях відповідають паралельно поняття фонеми і морфеми . Т., як і фонема, може бути описана як сукупність розрізняльних ознак, що враховують міру висоти, характер тону і тому подібне У дескриптивній лінгвістиці Т. називають також фонемою тону.
