Тонзиліт (від латів.(латинський) tonsillae — мигдалеподібні залози), запалення мигдалин, частіше піднебінних. Може бути гострим (див. Ангіна ) і хронічним. Хронічний Т. розвивається після перенесених ангін і деяких ін. інфекційних хвороб, що супроводяться запаленням слизистої оболонки зіву (скарлатина, кір, дифтерія), рідше — без попереднього гострого захворювання. Важливу роль в розвитку Т. грає мікробна (стрептокок і аденовірус) алергія . При хронічному Т. спостерігаються виразка слизистої оболонки, грануляція, гнійнички в товщі мигдалин, розростання сполучної тканини. Розрізняють просту форму хронічного Т., для якої характерні лише місцеві симптоми (біль в горлі і ін.), і токсико-алергічну, коли до них приєднуються загальні явища (стійкий шийний лімфаденіт, підвищена температура тіла, зміни з боку серця і так далі). Хронічний Т. може сприяти виникненню або загостренню ревматизму, нефриту, тиреотоксикозу і багатьох ін. захворювань.
Лікування при простому хронічному Т. — антимікробні засоби, промивання лакун мигдалин, фізіотерапія; при вираженій токсико-алергічній формі — тонзилектомія (видалення мигдалин).
Літ.: Лопотко І. А., Лакоткина О. Ю., Гострий і хронічний тонзиліт, їх ускладнення і зв'язок з іншими захворюваннями, Л., 1963; Преображенський Ст С., Попова Р. Н., Ангіна, хронічний тонзиліт і зв'язані з ними захворювання, М., 1970; Fioretti A., Die Gaumenmandel, Stuttg., 1961.
