Татлін Володимир Євграфович [16(28) .12.1885, Москва, — 31.5.1953, там же], радянський живописець, графік, художник-конструктор, театральний художник. Вчився в Московському училищі живопису, творення і архітектури (1902—03 і 1909—10) у В. А. Серова і К. А. Коровіна і в Пензенському художньому училищі (1904—09). Викладав в московському Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні) е (1918— 1921) і Вхутєїн(Вищий державний художньо-технічний інститут)е (1927—30), у Петрограді АХ(Академія витівок) (1921—25), в Київському художньому інституті (1925—27). Заперечуючи образно-пізнавальну суть мистецтва, спочатку був близький до кубізму і футуризму («Натурниця», 1913, Третьяковськая галерея, Москва), за радянських часів — до конструктивізму . Звернувшись до експериментів з матеріалами (стекло, метал, дерево), Т. в 1920-і рр. перейшов від формальних пошуків, що заводять в безвихідь абстрактного мистецтва, до проектування побутових речей для масового виробництва (учасник руху виробничого мистецтва ) , ставши одним з основоположників художнього конструювання в СРСР [«Летатлін» (орнітоптер; 1930—31, Музей історії авіації, Москви), проекти меблів, кераміки, одягу]. Створив експериментальний проект пам'ятника-башти 3-го Інтернаціоналу (модель —железо, стекло, дерево, 1919—20, не збереглася). Оформив понад 80 театр.(театральний) постановок [у тому числі «Комік XVII століття» А. Н. Островського (1935 МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) 2 і), «Глибока розвідка» А. А. Крона (1943, МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького))].
