Структуралізм в літературознавстві, що вивчає словесне мистецтво як таку систему, елементи якої здібні до інтеграції і трансформації, виник під впливом суміжних дисциплін (в першу чергу лінгвістики, семіотики, логіки, етнології) і за рахунок переосмислення спадщини російського ОПОЯЗ а, феноменологічної естетики (див. Феноменологія, P. Інгарден ) і пр. В період 1930-х (Празький лінгвістичний кружок ) — початку 1960-х рр. С. розглядав літературу як комунікативний акт з установкою на вираження, зосереджувався на функціональних залежностях між елементами художнього твору, промовця в якості такого ієрархічно організованого системного цілого, внутрішні зв'язки якого можуть бути зведені до двійкових (бінарним) стосунків, 1960-і рр. ознаменувалися проникненням в літературознавство понять і прийомів інформації теорії, математичної логіки, імовірнісних і теоретико-множинних методів. Згідно Ц. Тодорову, С. відрізняється від класичних підходів до словесного мистецтва тим, що досліджує абстрактні можливості літератури як такий, розуміючи художній текст як окремий випадок реалізації цих можливостей. Ставиться завдання створити універсальну «лінгвістику мови» (ср. поняття «металінгвістіка» в М. М. Бахтіна), що включає і літературознавство. Починається вивчення перетворень гіпотетичних глибинних структур художнього тексту в поверхневі структури. Велика увага С. приділяє логіці оповідання, дослідження якої передбачило Ст Я. Пропп («Морфологія казки», 1928). Услід за Ю. Н. Тиняновим розробляється типологія історичних зв'язків, що існують між твором і його социо-культурнім оточенням. У СРСР (роботи Ю. М., Лотмана, Е. М. Мелетінського, Ст В Іванова, Ст Н. Топорова, Б. А. Успенського і ін.) і європейських соціалістичних країнах С. розвивається як один з методів у ряді ін. підходів до літературного твору. Виступи структуралістів неодноразово виявлялися в центрі гострих дискусій.
Літ.: Симпозіум по структурному вивченню знакових систем, М., 1962; Праці по знакових системах, ст 1—7, Тарту, 1964—1975; [Дискусія про структуралізм в літературознавстві], «Питання літератури», 1965 № 6; 1967 №№ 1 і 10; Структуралізм: «за і проти». Сб. перевідних ст., М., 1975; Хрестоматія по теоретичному літературознавству, 1, Тарту, 1976; [Серія монографій]: Approaches to Semiotics, The Hague, 1964 —; Qu''est-се que le structuralisme?, P., 1968; «Semiotica», Journal of the International Association for Semiotic Studies, 1969—: «Poétique», Revue de théorie et d''analyse littéraires, P., 1970—; «Poetics», International review for the theory of literature, The Hague — P., 1971—; Mukařovsky J., Cestami poetiky а estetiky, Praha, 1971: Essais de sémiotique poétique, par A. J. Greimas, P. [1972]; Jakobson R., Questions de poétique, P., 1973; Eimermacher K., Arbeiten sowjetischer Semiotiker der Moskauer und Tartuer Schule (Auswahibibliographie), Kronberg, 1974.
