Статистика транспорту, в СРСР галузь економічної статистики, об'єктом вивчення якої є транспортна система, що включає як окремі види транспорту загального користування — ж.-д.(железнодорожний), морський, річковий, автомобільний, повітря і трубопровідний, так і транспорт незагального користування — відомчі під'їзні шляхи, флот і автомобільний транспорт (див. Промисловий транспорт ).
В СРСР основне джерело даних С. т. — суцільний поточний облік і заснована на нім періодична звітність транспортних підприємств, а також спеціального статистичного обстеження суцільного і несуцільного характеру (наприклад, щорічний перепис вагонів, обстеження швидкості доставки вантажів). У С. т. виділяються наступні розділи: статистика перевезень; експлуатаційна; основних фондів і технічної озброєності; праці; матеріально-технічного постачання; фінансів.
Статистика перевезень досліджує продукцію транспорту — переміщення вантажів і пасажирів. Перевезення вантажів характеризуються наступними показниками: відправлено, прибуло, перевезено ( т ); вантажообіг ( т * км. ); середня дальність перевезення ( км. ), середня густина перевезень ( т ), середня тривалість ( сут ) і швидкість доставки вантажів ( км/сут ); міжрайонний (по ж.-д.(железнодорожний) транспорту — і междудорожний) обмін і транспортний баланс районів країни по окремих вантажах. Аналогічні показники, за деяким винятком, визначаються і по пасажирських перевезеннях. Ці показники — загальні для всієї транспортної системи. Сукупна (приведена) продукція на всіх видах транспорту, окрім повітря, визначається підсумовуванням вантажообігу і пасажирообігу.
Об'єкт експлуатаційною С. т. — готівковий парк рухливих перевізних засобів, їх робота і використання. Об'єм роботи рухливого складу виражається експлуатаційним вантажообігом ( т км. , нетто і брутто ), пробігом. Зіставленням об'ємних показників і витрат часу рухливого складу в різних поєднаннях визначаються показники використання перевізних засобів: середньодобова продуктивність одиниці перевізних засобів (двовісного умовного вагону, локомотиву, тонни вантажопідйомності або кінської сили потужності), середньодобовий пробіг, середня технічна і дільнична (комерційна) швидкості руху перевізних засобів. Крім того, на окремих видах транспорту визначаються властиві лише ним показники: доля порожнього пробігу вагонів, середній час звороту і показники навантаження вантажного вагону, середня вага і склад поїзда — на ж.-д.(железнодорожний) транспорті; чиста продуктивність річкового судна (за час ходу з вантажем), середня тривалість звороту баржі за рейс — на річковому транспорті і ін.
Матеріально-технічна база вивчається С. т. на основі натурального і вартісного вираження основних засобів з метою оцінки використання виробничих фондів транспорту, дослідження пропорційності розвитку окремих елементів транспортної системи і відповідності рівня технічної бази транспорту розвитку народного господарства. Для вирішення цих завдань особливо важливе значення має паспортизація технічних засобів і єдина класифікація основних фондів в народному господарстві. Найважливіші показники — протяжність шляхів сполучення і інвентарні парки рухливого складу.
Статистика праці на транспорті вивчає чисельність, склад і рух робочої сили: використання робочого часу і продуктивність праці; фонд заробітної плати і середню заробітну плату працівників. У цьому розділі С. т. специфічним є вимір витрат праці працівників, безпосередньо пов'язаних із здійсненням перевізного процесу, а також оцінка рівня продуктивності праці експлуатаційного контингенту.
В статистиці матеріально-технічного постачання особливе значення мають показники абсолютної і питомої витрати енергетичних ресурсів на перевезення, т.к. на транспорті паливо і електроенергія — основні види матеріальних витрат.
Фінансова статистика досліджує доходи, витрати, прибутковість і собівартість перевезень, а також загальну рентабельність роботи окремих видів транспорту. Доходи в основному враховуються по моменту і місцю їх здобуття, окрім же.-д.(железнодорожний) транспорту, де доходи окремих доріг від перевезень в прямому повідомленні визначаються розрахунковим дорогою в процесі розробки відомостей про перевезення. У аналізі витрат і прибутку використовуються дані бухгалтерського обліку .
На сучасному етапі будівництва матеріально-технічної бази комунізму перед С. т. коштують завдання дослідження закономірностей і пропорциональностей розвитку транспортної системи як галузі матеріального виробництва, виявлення міри задоволення потреб народного господарства і населення в перевезеннях, створення єдиної системи С. т.
Організація С. т. в інших соціалістичних країнах багато в чому ідентична С. т. в СРСР. Питання методології числення показників С. т. в 60—70-і рр. 20 ст неодноразово обговорювалися на нарадах експертів за статистикою в рамках СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) і ООН(Організація Об'єднаних Націй).
В капіталістичних країнах С. т. характеризує в основному перевезення, протяжність шляхів сполучення і доходи окремих видів транспорту.
Літ.: Історичний нарис розвитку установ і робіт відомства шляхів сполучення за статистикою і картою шляхів сполучення в 1798—1898 рр., СП(Збори постанов) Би, 1898; Півнів І. Ст, Залізнична статистика, 2 видавництва, М., 1953; Лебедев Е. П., Транспортна статистика, 2 видавництва, М., 1964; Транспорт і зв'язок СРСР. Статістіч. сб.(збірка), М., 1972.
