Стабілізуючий відбір, форма природного відбору, що обумовлює збереження адаптивних ознак організмів в незмінних умовах довкілля. С. о. діє за допомогою видалення, або елімінації, особин, що відхиляються від середньої норми. Тому під впливом С. о. популяція залишається незмінною за даною ознакою, не дивлячись на процес , що безперервно йде, мутагенезу . Дією С. о. пояснюються всі випадки персистірованія (див. Персистентниє форми ), брадителії, а також збереження в процесі філогенезу древніх, але таких, що не втратили свого адаптивного значення ознак. Наприклад, структура гормону щитовидної залози — тіроксина — залишається незмінною протягом всієї еволюції хребетних тварин. У ході С. о., згідно І. І. Шмальгаузену — авторові терміну «З. о.», відбувається збільшення генетичної різноманітності популяції: при збереженні незмінним фенотипа накопичуються рецесивні аллелі, унаслідок чого генофонд популяції збагачується. Так утворюється «мобілізаційний резерв» спадкової мінливості — прихована генотипічна різноманітність популяції, що стає матеріалом для еволюції при різких змінах довкілля і включенні рушійної форми природного відбору, альтернативної С. о. Рушійний відбір і С. о. постійно співіснують в природі, і можна говорити лише про переважання однієї з цих форм в той або інший період еволюції даної популяції.
Важливий результат С. о. — вдосконалення процесів онтогенезу ; при збереженні незмінними ознак дорослого організму С. о. нагромаджує спадкові зміни що обумовлюють швидкий і надійний розвиток цих ознак. Тому і Шмальгаузен, і англійський біолог К. Уоддінгтон розглядають еволюційне виникнення адаптивних модифікацій як результат дії С. о. Якщо популяція пристосовується одночасно до різних умов середовища, то на базі даного генотипу формується декілька каналів онтогенезу, тобто збалансованих комплексів морфогенетичних процесів що обумовлюють розвиток фенотипа, адаптованого до тих або інших умов. Відповідно до названих ефектів дії С. о. К. Уоддінгтон і американський біолог Ф. Добжанський розрізняють дві підформи С. о.: нормалізуючий відбір, що охороняє адаптації, що сформувалися, і каналізуючий відбір, під впливом якого удосконалюється онтогенез.
Літ.: Шмальгаузен І. І., Чинники еволюції, 2 видавництва, М., 1968; його ж, Проблеми дарвінізму, 2 видавництво, Л., 1969; Dobzhansky Т., Genetics of the evolutionary process, N. Y. — L., 1970.
