Сорбція (від латів.(латинський) sorbeo — поглинаю), поглинання твердим тілом або рідиною речовини з довкілля. Поглинаюче тіло називається сорбентом, речовина, що поглинається ним, — сорбатом (або сорбтівом). Розрізняють поглинання речовини всією масою рідкого сорбенту (абсорбція ) ; поверхневим шаром твердого або рідкого сорбенту (адсорбція ) . Поглинання речовини з газового середовища всією масою твердого тіла або розплаву називається такжеоклюзією . С., що супроводиться хімічною взаємодією сорбенту з речовиною, що поглинається, називається хемосорбцією . При С. пари високопористими тілами часто має місце капілярна конденсація . В сорбційних процесах різні види С. зазвичай протікають одночасно. (Про вживання С. див.(дивися) Поверхневі явища, Іонний обмін, Хроматографія . ) У біологічних системах велику роль грає С. (адсорбція) певних речовин на поверхні кліток і мембранах внутріклітинних структур, а також С. (абсорбція) органоїдами клітки і молекулами біополімерів. Для біологічних систем характерна висока специфічність (вибірковість) С., що визначається особливостями просторової конфігурації молекул сорбенту. Ці макромолекули грають роль рецепторів для відповідного сорбату. Прикладами С. може служити скріплення молекул Co 2 хлоропластами при фотосинтезі в рослин, амінокислот — еритроцитами, що переносять їх до тканинних кліток, прикріплення фага до поверхні чутливих до нього бактерійних кліток і ін.
