Солестойкость рослин, солестійкість рослин, здатність рослин виростати на засолених грунтах . Найбільш солеустойчиви галофіти, проте і вони дуже чутливі до раптового засолення. Будь-яка рослина пристосовується до високого вмісту солей в процесі онтогенезу відповідно до своєї спадкової природою. Адаптація рослин залежить від вигляду засолення. При хлорідном засоленні рослини стають м'ясистими — сукулентами, при сульфатному — зазвичай набувають ксероморфної структури (див. Ксероморфізм ).
Основна причина пошкодження рослин на засолених грунтах — токсичність солей, а не високе осмотичне тиск, як вважали до початку 20 ст С. р. при культивуванні на грунтах хлорідного, сульфатне і карбонатне (содового) засолення підвищують шляхом адаптації рослин у відповідних сольових розчинах (намочування насіння). При такому «гарті» знижується проникність протоплазми для солей, підвищується поріг її коагуляції солями, міняється характер обміну речовин. На засолених грунтах в рослин спостерігаються зміни нуклеїнового, білкового, вуглеводного і фосфорного обміну.
Літ.: Строгонов Би. П., фізіологічні основи солестійкості рослин (при різноякісному засоленні грунту), М., 1962; Матухин Р. Р., Фізіологія пристосування культурних рослин до засолення грунтів, [Ростов н/Д.], 1963; Азізбекова З. С., Підвищення солестійкості бавовника, кукурудзи і люцерни, Баку, 1964; Генкель П. А., Основні дороги вивчення солестійкості рослин, «Сільськогосподарська біологія», 1970, т. 5 № 2.
