Солігаліч, місто, центр Солігалічського району Костромської області РРФСР. Розташований на правом бережу (верхня течія) р. Костроми (приплив Волги), в 105 км. до С. від же.-д.(железнодорожний) вузла Галич. Відомий з 1335 під назвою Галицька для Солі. У 14—17 вв.(століття) крупний центр видобутку солі на Русі. В середині 14 ст разом з Галичем увійшов до володінь московських князів, в 1450 остаточно приєднаний до Московського великого князівства. У 1609 в С. було засновано воєводство, в 1708 С. був приписаний до Архангельської губернії, з 1778 — місто повіту Костромської губернії. Радянська влада встановлена в грудні 1917.
В 2-ій половині 18 ст С. отримав регулярний генеральний план. У числі пам'ятників архітектури Воськресенськая (1660—1669) і Богоявленськая церкви (1681) Воськресенського монастиря, Різдвяний собор (1668—1805), церква Ніколи на Наволоке (1688; московське бароко), торгівельні ряди (середина 19 в.; класицизм). У місті — вапняний комбінат, льонообробний і маслосироробний заводи, ліспромгосп. Краєзнавчий музей.
С. — бальнеологічний і грязьовий курорт. Літо помірно тепле (середня температура липня 17 °С), зима помірно холодна (середня температура січня —12 °С); опадів 500 мм в рік. Лікувальні засоби: мінеральні джерела, воду яких з хімічним складом (джерело № 1)
T 7 °С ph 7,7
використовують для ванн; грязь мула штучних ставків. Лікування захворювань органів руху і опори, гінекологічних, нервової системи. Санаторій, водо- і грязелікарні.
Літ.: Солігаліч, [Кострома], 1960; Тіц А. А., На землі древнього Галича, М., 1971.
