Засолені грунти, грунти з підвищеним (більше 0,25%) вмістом легкорозчинних у воді мінеральних солей. Зустрічаються переважно в південних посушливих областях багатьох країн (Пакистан, Індія, Китай, АРІ і ін.), часто плямами серед незаселених грунтів. У СРСР площа З. п. складає 52,3 млн. га, або 2,4% всіх грунтів країни; вони поширені на Ю. УРСР, в Поволжье, Середній Азії (засолена близько половини всіх розораних земель) і ін. районах. Містять головним чином солі сарною (сірчанокислі натрій, кальцій і магній), соляної (хлористі натрій, кальцій і магній) і вугільної (натрієва в двох формах: вуглекислої солі, або нормальної соди, і двовуглекислої солі, або питної соди) кислот. Інколи в З. п. зустрічається натрієва і кальцієва солі азотної кислоти. Залежно від кількості солей, що містяться в грунті, характеру їх розподілу по грунтових горизонтах З. п. підрозділяються на солончаки (1—3% солей і більш), солончакові (менш засолені) і солончаковатиє (засолені нижче за орний шар). Для встановлення міри їх засоленності визначають суму токсичних солей, пов'язаних з іонами хлору і сульфату. Від З. п. відрізняють солонцеватиє, що містять поглинений натрій (див. Солонці ); інколи солонцюватість поєднується з солончаковатостью. Зазвичай токсичніші хлористі солі. Окрім токсичної дії легкорозчинні солі підвищують осмотичний тиск грунтів. розчину і створюють т.з. фізіологічну сухість, при якій рослини страждають так само, як і від грунтової засухи. Надлишок воднорастворімих солей в грунті приводить до прорідженої рослинного покриву і появі особливої групи дикорослих видів рослин, т.з. солянок, або галофітов, пристосованих до життя на З. п.
З. п. утворюються в результаті накопичення солей в грунті і грунтово-грунтових водах, а також від затоплення суші морською солоною водою. Обов'язковими чинниками накопичення солей на суші і засолення ними грунтів є посушливий клімат і утруднений відтік поверхневих і підгрунтя вод. На зрошуваних землях часто спостерігається т.з. вторинне засолення, якщо в підгрунті або грунтових водах багато солей. При зрошуванні безстічних рівнин відбувається підйом рівня солоних грунтових вод, що і приводить. до З. п. Правильним господарюванням можна усунути несприятливий перебіг процесів засолення, змінивши його природну спрямованість. Досягається це поєднанням промивань грунту і штучним відтоком грунтових і промивних вод за допомогою дренажу. Промивати З. п. краще восени або зимою, т.к. в цей час скорочується випар, сприяючий поверненню солей.
Літ.: Ковда Ст А., Походження і режим засолених грунтів, т. 1—2, М. — Л., 1946—47; Волобуєв Ст Р., Промивання засолених грунтів. Баку, 1948.
