Солонці, грунти, що формуються в умовах непромивного водного режиму при накопиченні в грунтовому поглинаючому комплексі натрію (від 10—15 до 70% ємкості поглинання), що поступає з грунтового розчину або грунтових вод (процес осолонцювання). Профіль С. розчленований на грунтові горизонти: А — елювіальний, або гумусовий (потужність від 2—3 до 15—25 см, вміст гумусу від 1—5 до 9—10%); У — іллювіальний, або солонцовий (10—20 см ); ВС — перехідний (тут можливе скупчення гіпсу, сульфату натрію і ін.); С. — материнська порода. С. характеризуються лужною реакцією, високим вмістом соди (Nahco 3 ), особливо в содових С., в'язкістю, клейкістю і набуханням у вологому стані, сильним ущільненням і твердістю — в сухому, стовпчастою, призматичною або брилистою структурою іллювіального горизонту, високою рухливістю колоїдів. Серед С. виділяють типів: чорноземні, каштанові лугово-чорноземні, субтропічні і ін., які підрозділяються на підтипи (солончакові, типові, осолоділі, залишкові) і пологи (содові, хлорідно-сульфатні).
Зустрічаються плямами в степових, напівпустинних і пустинних зонах Африки, Азії, Південної Америки, Австралії; у СРСР — в Нижньому Поволжье, на Північному Кавказі, в Казахстані і ін. (див. карту при ст. Грунт ). При освоєнні проводять промивання гіпсування грунтів, глибоку оранку, вносять органічні і мінеральні добрива, застосовують травосіяння, штучні структуроутворювачі. Після окультурення на С. вирощують цукровий буряк, сою, зернові культури (пшеницю, жито, ячмінь, просо) і ін.
Літ.: Меліорація солонців в СРСР, М., 1953; Балябо Н. До., Гутіна Б. С., Зверева Е. А., Освоєння і підвищення родючості солонцових грунтів, М., 1962.
