Солончаки, грунти, що формуються зазвичай при засоленні грунтів степів, пустель і напівпустель в умовах випотного водного режиму (солі піднімаються у верхні грунтові горизонти унаслідок випару з поверхні грунтових вод). Профіль С. слабо диференційований на горизонти. З поверхні часто залягає сольовий горизонт (пухкий, кірковий і т. д.), потім слабо виражений або залишковий гумусовий горизонт з прожилками і плямами солей, глибше — засолена порода або водоносний шар. С. характеризуються значним вмістом легкорозчинних солей (від 1—3 до 10—15% ). Розрізняють С. первинного і вторинного засолення. Вторинні утворюються при неправильному зрошуванні. Типи С.: напівпустинні, сероземной зони (у основу класифікації покладені залишкові ознаки грунтів, з яких вони утворені). Поширені в Центральній Африці, Азії, Австралії, Північній Америці; у СРСР — в Прикаспійській низовині, Північному Криму Казахстані і Середній Азії (див. карту при ст. Грунт ). При освоєнні їх розселяють промиваннями і одночасно знижують рівень грунтових вод (розселяючий дренаж). Після окультурення на С. вирощують з.-х.(сільськогосподарський) рослини, що обробляються в даної області. Див. також Засолені грунти .
Літ.: Ковда Ст А., Походження і режим засолених грунтів, т. 1—2, М. — Л., 1946—47; Егоров Ст Ст, Засолені грунти і їх освоєння, М., 1954; Базільовіч Н. І., Геохімія грунтів содового засолення, М., 1965.
