Солдатські комітети, виборні політичні організації в російській армії. Виникли після перемоги Лютневої буржузно-демократічної революції 1917. По характеру були однотипні Радам робітників, солдатських і селянських депутатів. С. до. діяли у контакті з Радами, визнавали керівництво, брали участь в роботі місцевих і Всеросійських з'їздів Рад. На демократичному етапі розвитку революції С. до. були органами революційно-демократичної власті солдатських мас, у міру більшовизування переходили на позиції підтримки соціалістичної революції, а після її перемоги стали органами Радянської влади в армії.
Почало освіті С. до. поклав наказ № 1 Ради Петрограду від 1(14) березня 1917, який наказував вибрати в частинах гарнізону Петрограду і на судах військового флоту комітети «з виборних представників від нижніх чинів». Явочним порядком низові С. до. обиралися на загальних зборах частин; бригадні, дивізійні, корпусні, армійські і фронтові комітети — на відповідних з'їздах. Тилові частини мали представництво в об'єднаних Радах робочих і солдатських депутатів міст. С. до. і Радам війська підкорялися в політичних виступах. Комітети узяли під контроль використання зброї. Більшовики підтримували процес створення С. до. Бюро ЦК РСДРП (б) в березні 1917 підкреслило необхідність демократизації армії.
Командний склад армії і флоту намагався не допустити створення С. до., заарештовувати осіб, що поширювали наказ № 1. ЦК партії кадетів зажадав відміни цього наказу. Але революційний рух в армії змусив Ставку і військове міністерство буржуазне Тимчасове уряди видати накази про дозвіл С. до. У березні — травні 1917 в армії, що діє, налічувалося до 50 тис. комітетів, в які було вибрано близько 300 тис. чіл. Ставка і військове міністерство намагалися звести завдання комітетів до сприяння командному складу в підніманні боєздатності армії, зміцненні дисципліни, веденні господарської ділової культурно-просвітницької роботи і т.п. Вирішення комітетів підлягали затвердженню відповідних начальників. У склад С. до. були введені офіцери, щоб підпорядкувати комітети буржуазній владі і командуванню. У комітетах Західного і Південно-західного фронтів на 130 тис. солдатів доводилося понад 16 тис. офіцерів і військових чиновників.
В лютому — червні 1917 засилля меншовиків і есерів в С. до. виявилося ще більшим, ніж в Радах робочих і солдатських депутатів. Причиною цьому був переважаючий селянський, дрібнобуржуазний склад солдатської маси. Протидія меншовиків і есерів демократизації армії, ліквідації економічної розрухи і ін. викликало зростання революційної активності солдатів і матросів, підсилювало їх прагнення переобрати комітети. Більшовики створювали свої фракції в комітетах. В період двовладдя, особливо там, де найсильніше позначався пролетарський вплив на війська, значна частина С. до. перейшла під більшовицьке керівництво (гарнізони ряду крупних промислових центрів, Балтфлот, латиш.(латиський) полиці і ін.).
Після провалу Червневого настання 1917, після Липневих днів 1917 і особливо після розгрому корніловщини почалася масове більшовизування С. до. Особливо цей процес захопив війська тилових гарнізонів, Балтфлота, Північного і Західного фронтів (Центробалт, армійські комітети 5-ої армії і 42-го армійського корпусу, обласний комітет армії, флоту і робітників Фінляндії, Іськоластрел і ін.). В ході Жовтневої революції 1917 С. до. були переобрані. До них перейшла вся повнота влади у військах, закріплена декретом Раднаркому від 16 грудня 1917 «Про виборний початок і про організацію власті в армії». Під керівництвом більшовиків С. до. зіграли значну роль в доведенні до кінця демократизації армії, у виділенні передовій частині солдатів і матросів в ряди Червоної Армії і Червоного Флоту. У міру демобілізації частин старої армії С. до. припиняли свою діяльність.
Літ.: Ленін Ст І., Листи з далека. Лист 3, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 31; його ж, Завдання пролетаріату в нашій революції, там же; його же, Мова до солдатів на мітингу в ізмайловськом полку. 10(23) квітня 1917 р., там же; його ж, Солдати і земля, там же; його ж, там же, с. 193— 206; його ж. Війна і революція, там же, т. 32; його ж, Більшовизм і «розкладання» армії, там же; його ж, Криза назріла, там же, т. 34; його ж, Радіо всім, там же, т. 35: його ж, Питання делегатам загальноармійського з'їзду по демобілізації армії, там же; його ж, там же, с. 36—38; Гапоненко Л. С., Солдатські маси Західного фронту в боротьбі за влада Рад (1917), [М.], 1953; Голуб П. А., Партія, армія і революція [М., 1967]; Капустін М. І., Солдати Північного фронту в боротьбі за владу Рад, М., 1957; Хесин С. С., Жовтнева революція і флот, М., 1971; Міллер Ст І., Солдатські комітети російської армії в 1917 р., М., 1974.
