Двовладдя, своєобразноє і украй суперечливе переплетення двох властей в Росії, що створилося після Лютневої буржуазно-демократичної революції в березні — початку липня 1917: власті буржуазії — Тимчасового уряду і революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства. — Рад робітників, солдатських і селянських депутатів. Революційним творчістю мас були створені рада Петрограду робочих і солдатських депутатів і Ради на місцях (див. Ради робочих і солдатських депутатів, Ради селянських депутатів ) . Одночасно лідери крупної буржуазії і поміщиків, що обуржуазнювалися, утворили 27 лютого (12 березня) Тимчасовий виконавський комітет Державної думи. Спираючись на озброєну силу народу, Ради мали можливість узяти владу в свої руки. Але вони не зробили цього, бо більшість в Радах належала есерам і меншовикам. Соціальну суть двовладдя В. І. Ленін бачив в недостатній політичній зрілості і організованості пролетаріату (близько 40% кадрових, найбільш загартованих в класовому відношенні робітників були мобілізовані на фронт), а також в небувалій активізації дрібно-буржуазних шарів населення, що складали абсолютну більшість в країні. 1 (14) березня есеро-меншовіцькі лідери виконкому ради Петрограду уклали з Тимчасовим комітетом Державної думи угоду про освіту Тимчасового уряду головним чином з представників кадетів і октябристів, зумовивши його підтримку визнанням права «контролю» з боку ради Петрограду. Буржуазний уряд, що не мав в своєму розпорядженні реальних сил для придушення революційних мас трималося у влади лише завдяки угоді з Радами, які, особливо на місцях, незрідка діяли як фактична влада. У столиці Д. виявилося в розділі влади між радою Петрограду і Тимчасовим урядом, на місцях між Радами і комісарами Тимчасового уряду і комітетами громадських організацій.
Д. відображало перехідне полягання в розвитку революції, яка «... зайшла далі звичайною буржуазно-демократичною революції, але не дійшла ще до “чистої” диктатури пролетаріату і селянства» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 31, с. 155). Д. не могло бути тривалим, оскільки містило в собі непримиренні протиріччя. Гасло більшовиків «Вся влада Радам!», висунутий в Квітневих тезах В. І. Леніна, закликав до ліквідації Д., тобто переходу всієї влади до трудящим мирних дорогою. У липневі дні 1917 меншовики і есери відкрито перейшли в табір контрреволюції. 9 (22) липня ЦВК(Центральний виконавський комітет) Рад робочих і солдатських депутатів і Виконком Всеросійської Ради селянських депутатів оголосили про визнання необмежених повноважень Тимчасового уряду. Вся влада в країні перейшла до Тимчасового уряду, що встановив контрреволюційну диктатуру. Есеро-меншовіцькі Ради втратили своє значення органів революційно-демократичної диктатури. Рада Петрограду стала безвладним придатком буржуазного уряду. Д. кінчилося. Перехід влади до трудящих став можливий лише шляхом озброєного повстання, яке сталося 24—25 жовтня (6—7 листопада) 1917 (див. Велика Жовтнева соціалістична революція ) .
Літ.: Ленін Ст І., Про двовладдя, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 31; його ж, Завдання пролетаріату в нашій революції, гамір же, с. 154—57; його ж. Політичне положення, там же, т. 34; його ж, До гасел, там же; Історія КПРС, т. 3, кн. 1, М., 1967, гл.(глав) 1; Жовтневе озброєне повстання, кн. 1, Л., 1967; Мінц І. І., Історія Великого Жовтня, т. 1—2, М., 19670—68.
