Смакові органи, смакові цибулини (нирки, келихи, чарки), органи, за допомогою яких сприймаються смакові роздратування. Ст о. — периферична частина смакового аналізатора, що складається з особливих чутливих кліток (смакових рецепторів). У більшості безхребетних Ст о. і органи нюху ще не розділені і є органами загального хімічного відчуття — смаку і нюх . Ст о. комах представлені особливими хітиновими волосками — сенсилами, розташованими на ротових придатках, в порожнині рота і ін. ( мал. 1 ). До складу волоска (В) входять опорні клітки (OK), вони оточують рецепторні клітки (РК), що дають 2 тонких відростка, — периферичний (ПО), забезпечений видозміненою вією (Р), яка закінчується в області пори (П) і безпосередньо стикається із смаковими речовинами, і центральний (ЦО), такий, що йде в центральну нервову систему. В нижчих хребетних, наприклад риб, Ст о. можуть розташовуватися по всьому тілу, але особливо на губах, вусиках, в ротовій порожнині, на зябрових дужках. В земноводних Ст о. знаходяться лише в ротовій порожнині і частково в носовій. У ссавців тварин і людини Ст о. поміщаються головним чином на сосочках мови ( мал. 2 ) і частково на м'якому піднебінні і задній стінці глотки. Найбільшого розвитку Ст о. досягають у тварин, повільно і що добре пережовують пищу. Є декілька типів сосочків, що утворюються слизистою оболонкою мови. Желобоватиє сосочки (у людини їх від 6 до 16), в кожному з яких від 300 до 5000 смакових цибулин, маються в своєму розпорядженні 2 симетричними рядами, що сходяться до Корню мови. Листоподібні сосочки (у людини вони зберігаються лише в грудному віці) розташовуються поодинці з кожного боку мови. Цих двох типів сосочків забезпечено слизистими залозами, секрет яких сприяє розчиненню твердої їжі, обумовлюючи хімічну дію її на Ст о. На кінчику і спинці мови розташовуються 350—400 грибоподібних сосочків, в кожному з яких є 2—3 Ст о. У всіх хребетних Ст о. овальної форми ( мал. 3 ) знаходяться в товщі багатошарового епітелію (Э) слизистої оболонки, з поверхнею якої вони повідомляються коротким смаковим каналом (ВК). Кожне Ст о. складається з 10—15 рецепторних (РК) і декількох опорних кліток (ОК). Від кліток, створюючих дно смакового каналу, відходять слабо покреслені конічні «смакові пензлики» (В), які, розгалужуючись, віддають 30—40 мікроворсинок, що вистилають дно смакової ямки. Просвіт між смаковими пензликами заповнений багатим амінокислотами і мукополісахарідамі речовиною — так званими штифтиками (Ш). У Ст о. виявлені білок, здатний утворювати специфічні комплекси з цукрами, і ферменти, що міняють активність під впливом смакових речовин. На цьому засновано припущення, що смакові речовини, продіффундіровав через штифтики і вступивши в контакт із смаковими пензликами, з'єднуються з молекулами особливих «смакових» білків, що і лежить в основі збудження рецепторної клітки, що передається по смаковому нерву в центральну нервову систему. До підставам смакових кліток личать, утворюючи тут синапси, нервові закінчення (АЛЕ) смакового нерва. Область синапсів відрізняється високою активністю ацетилхолінестерази (див. Холіноестерази ), що свідчить про холінергичеськом механізм передачі збудження смакової клітки в центральну нервову систему.
Смакові волокна лицьового нерва починаються в Ст о. передніх двох третин мови. Вони йдуть спочатку у складі язичного нерва, потім вступають в барабанну струну, з якою і входять в лицьовий нерв. Волокна, іннервуючі Ст о. задньої третини мови, піднебіння і надгортанника, починаються від кліток кам'янистого вузла язикоглоткового нерва. Іннервуючі Ст о. волокна блукаючого нерва виникають в клітках його чутливих вузлів і проходят в довгастий мозок, закінчуючись, як і інші смакові волокна у ядрі одиночного пучка. Висхідні дороги з ядра одиночного пучка переходять через медіальну петлю в зоровий горб, звідки беруть початок волокна, що закінчуються в кірковому центрі смаку.
Літ.: Вінников Я. А., Структурні і цитохимічеськие основи механізму функції рецепторів органів чуття, в сб.(збірка): Нервова клітина, Л., 1966; Беклемішев Ст Н., Основи порівняльної анатомії безхребетних, 3 видавництва, т. 1—2, М., 1964; Мілн Л. Дж. і Мілн М., Відчуття тварин і людини, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966; Проссер Л., Браун Ф. А., Порівняльна фізіологія тварин, М., 1967; Farbman A. J., Structure of chemoreceptors, в кн.: Chemistry and physiology of flavors, ed. Н. W. Schultz, Westport, 1967.
