Система участі, володіння (інколи взаємне) одними акціонерними компаніями коштовними паперами інших акціонерних компаній. Важлива форма зв'язку і переплетення капіталів; на її основі створюється багатоступінчаста залежність великого числа підприємств від фінансових груп або окремих фінансових магнатів, які дістають можливість розпоряджатися величезними сумами чужого капіталу і викачувати з підконтрольних підприємств високі монопольні прибутки. Головна компанія — «мати» скуповує контрольний пакет акцій іншої компанії — «дочірнього» суспільства, яке у свою чергу підпорядковує собі «онучаті» суспільства. С. в. почала розвиватися із створенням акціонерних суспільств в епоху домонополістичного капіталізму і свого розквіту досягає при імперіалізмі — в період панування фінансового капіталу, що утворюється шляхом злиття промислового і банківського капіталів.
С. в. підкріплюється особистою унією і довготривалими фінансовими зв'язками, є фундамент, на якому зіждется панування фінансовій олігархії . «Крупні підприємства, банки особливо, — писав Ст І. Ленін, — не лише прямо поглинають дрібні, але і «приєднують» їх до себе, підпорядковують їх включають в «свою» групу, в свій «концерн»... за допомогою «участі» в їх капіталі, за допомогою скупки або обміну акцій, системи боргових стосунків і т. п. і т. д.» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 327).
В сучасних умовах існує декілька форм С. в. Перша: приватні спроможні особи — крупні підприємці, банкіри і ін. — володіють акціями торговельно-промислових корпорацій і кредитно-фінансових установ і роблять істотний вплив на політику тієї або іншої компанії або фірми. Представники фінансової олігархії одночасно володіють акціями промислових компаній і банків. Інколи для цієї мети створюються холдинг-компанії, що володіють крупними пакетами акцій різних промислових корпорацій і кредитно-фінансових установ. У 60-х і початку 70-х рр. роль таких компаній грають також «добродійні фонди» створювані на засоби, які виділяють магнати фінансового капіталу при розпорядженні спадком. Так, сімейство мільярдерів Рокфеллеров вкриває своє багатство в більш ніж 100 добродійних і трастових (довірителях) фондах. Це дозволяє їм ухилятися від сплати податку на спадок і зберігати за собою права на передавані засоби.
Друга форма С. в. — кредитно-фінансові установ (банки, страхові компанії і т. д.) набувають крупні пакети акцій торговельно-промислових корпорацій. Після 2-ої світової війни 1939—45 цих установ купили значну частину (близько 30—45%) випущених акцій корпорацій. Комерційні банки на довірчій основі стали зберігати акції, що належать фінансовій олігархії і багатющим сім'ям. Для цієї мети банки створюють спеціальні трастові відділи. Маючи в своєму розпорядженні широкі повноваження і виступаючи від імені власників акцій, банки стають учасниками верховного контролю в промислових концернах.
Третя форма С. в. — придбання торговельно-промисловими корпораціями акцій кредитно-фінансових установ. В такий спосіб промислові фірми забезпечують себе підконтрольними фінансовими установами і дістають доступ до грошових капіталів, необхідних для збільшення виробництва, розширюють можливості маневрування крупними кредитами. Формою С. в. виступає також взаємне володіння акціями різних торговельно-промислових корпорацій.
В умовах державно-монополістичного капіталізму традиційне поняття С. в. розширилося: держава (в особі державних підприємств і установ) виступає співвласником акцій приватних компаній, і навпаки — приватні компанії купують акції державних підприємств і фірм. В основному це характерно для країн Західної Європи і Японії, менш типово для США, де доля державних підприємств незначна.
Існують також специфічні форми С. в. у окремих галузях економіки. Так, в страховій справі, окрім акціонерних, діють компанії, створені на кооперативній основі, де кожна особа або приватна установа, що володіє страховим полісом, стає юридично її співвласником. Проте і тут домінуюча роль належить фінансовій олігархії і крупним промисловим компаніям і кредитним установам, застрахованим на тисячні і мільйонні страхові суми. Така форма набула найбільшого поширення в США, Канаді і Великобританії.
Під впливом процесів, що відбуваються в фінансовому капіталі в умовах державно-монополістичного капіталізму, характер і форми С. в. міняються і ускладнюються (див. також Монополії міжнародні ) .
Літ.: Ленін Ст І., Поли. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 327; Аникін А. Ст, Сучасна кредитна система капіталізму, М., 1964; Жуків Е. Ф., Страхові монополії в економіці США, М., 1971, с. 139; Сполучені Штати Америки, [М., 1972], с. 140—41; Меньшиков С. М., Сучасний капіталізм, М., 1974, с. 50—52.
