Сисмонді (Sismondi) Жан Шарль Леонар Симонд де (9.5.1773, Женева, — 25.6.1842, Женева), швейцарський економіст і історик, один з основоположників дрібнобуржуазній політичній економії . Вчився в Женевському університеті. Жив у Франції, Великобританії, Італії. У 1798 повернувся до Швейцарії. З 1833 член французької Академії моральних і політичних наук.
С. спочатку знаходився під впливом ідей А. Сміта, але потім обгрунтував власну систему економічних переконань, поклавши початок новому напряму політичній економії — економічному романтизму, що виражав ідеологію дрібних товаровиробників. Виступив з різкою критикою капіталізму і класичною буржуазною політичній економії з дрібнобуржуазних утопічних позицій. Розкрив протиріччя і пороки капіталістичного накопичення: витіснення робітників машинами і виникнення безробіття, зростання убогості народних мас, вживання дитячої праці. Одним з перших вказав на властиве капіталізму протиріччя між виробництвом і вжитком, зробивши вивід про неминучість економічних криз. Прибуток капіталіста характеризував як вирахування з продукту праці робітника і визнавав її експлуататорську природу. В. І. Ленін відзначав, що С. «... висунув питанні протиріччях капіталізму і таким чином поставив завдання подальшому аналізу» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 2, с. 194).
Проте С. не дав наукового дозволу поставленим ним питанням. Розглядаючи заробітну плату як плату за працю, він не зміг пояснити механізм утворення додаткової вартості. При аналізі безробіття некритично запозичував погляди Т. Р. Мальтуса . Причину криз надвиробництва зводив до недоспоживання трудящих. Робив вивід про неминуче скорочення внутрішнього ринку і стагнації продуктивних сил при капіталізмі. Спираючись на догму Сміта, висунув помилкову тезу про неможливість реалізації додаткової вартості без зовнішніх ринків і «третіх осіб», під якими розумів дрібних товаровиробників.
Ідеальною економічною системою С. рахував дрібне товарне виробництво; він виявив нерозуміння того факту, що воно неминуче переростає в капіталістичне товарне виробництво; захищав патріархальність побуту і цехову регламентацію виробництва. Виступав за активне втручання держави в економіку в цілях гальмування технічного прогресу (оскільки робітники витісняються машинами), створення умов для участі робочих в розподілі прибутків, утворення спеціальних фондів соціального страхування, хоча і був далекий від розуміння дійсних класових інтересів пролетаріату.
С. — автор багатьох робіт по історії Франції і Італії, в яких він, як і в економічних працях, виступав захисником дрібного виробництва, намагаючись історично обгрунтувати свої погляди. Для С. характерні абстрактне трактування етичних категорій («свобода» «щастя» і ін.), вистава, згідно з якою вивчення історії повинне служити для витягання з неї практичних уроків, перебільшення ролі політичних установ і значення діяльності законодавців.
Дрібнобуржуазні утопічні ідеї С. лягли в основу дрібнобуржуазних теорій соціалізму. Його економічні погляди були сприйняті народниками, що відстоювали особливу, некапіталістичну дорогу розвитку Росії.
Соч.: Histoire des républiques italiennes du moyen âge, v. 1—16, Zürich — P., 1807—18; Histoire des Français, t. 1—31, P., 1821—44; Нові початки політичної економії або про багатство в його відношенні до народонаселення, пер.(переведення) з франц.(французький), т. 1—2, М-код.,1937.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Маніфест Комуністичної партії. Соч.,2 видавництво, т.4; Ленін Ст І., До характеристики економічного романтизму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 2; Аникін А. Ст, Юність науки, М., 1971.
