Дрібнобуржуазна політична економія, напрям буржуазний політичній економії, що відображає ідеологію дрібній буржуазії . Виникла на початку 19 ст Основоположники М. п. е. — Ж. Ш. Л.С. Сисмонді і П. Же. Прудон . Соціально-економічна природа дрібної буржуазії зумовлює характер М. п. е. З одного боку, вона критикує ті прояви капіталізму, які вступають в конфлікт з інтересами дрібної буржуазії, а з іншої — захищає основи капіталізму. Проте, виявляючи протиріччя капіталізму, М. п. е. не розкриває їх соціально-економічної суті, а тому вона не пропонує дієвих засобів їх дозволу. Представники М. п. е. бачать основу історичного процесу не в розвитку суспільного способу виробництва, а в моральних ідеалах. Для М. п. е. типовий метод, що підміняє науковий аналіз об'єктивних закономірностей суспільного розвитку їх етичною оцінкою з точки зору дрібнобуржуазної моралі. В той же час протиріччя інтересів дрібного і крупного капіталу наштовхують М. п. е. на вульгарно-матеріалістичне тлумачення ряду соціально-економічних процесів.
Дрібна буржуазія експлуатується великим капіталом, як правило, у сфері звернення. Тому М. п. е. ототожнює крупний капітал в цілому з торгівельним і позиковим капіталами, а експлуатацію трактує як нееквівалентний обмін, що порушує закон вартості. Представники М. п. е. розуміють соціалізм як усунення експлуатації дрібної буржуазії за допомогою реформ, переважно сфери звернення. М. п. е. прагне увічнити дрібну приватну власність, дрібне товарне виробництво, але без властивих їм протиріч.
«Виробнича асоціація» дрібних товаровиробників, об'єднаних на основі «принципу взаємодопомоги», «організації праці» в «суспільних майстернях» за допомогою буржуазної держави і т.п., — такі дрібнобуржуазні проекти переходу до соціалізму. М. п. е. ігнорує об'єктивну неминучість розвитку капіталізму з дрібного товарного виробництва. Ідеалом М. п. е. є реставрація дрібнобуржуазних стосунків, несумісних з сучасним рівнем розвитку продуктивних сил. К. Маркс і Ф. Енгельс виділили два головні напрями М. п. е. Перше з них прагне «... відновити старі засоби виробництва і обміну, а разом з ними старі стосунки власності і старе суспільство...» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4, с. 450). До нього можна віднести економічні теорії ліберального народництва в Росії 19 ст, сучасні економічні доктрини африканських, азіатських, індійських і т.п. «социалізмов». Ревізіоністською формою цього напряму М. п. е. є лівооппортуністська концепція «казармового комунізму» маоістського зразка. Перший напрям М. п. е. заперечує необхідність високого рівня розвитку продуктивних сил і соціалістичного усуспільнення виробництва як об'єктивні передумови соціалізму. Другий напрям М. п. е. прагне «... насильницький втиснути сучасні засоби виробництва і обміну в рамки старих стосунків власності, стосунків, які були вже ними підірвані і необхідно мали бути підірвані» (там же). Прикладом є теорія «демократичного соціалізму» в розвинених капіталістичних країнах, що трактує соціалізм як якусь «змішану економіку», що поєднує приватну власність на засоби виробництва, свободу підприємництва, конкуренцію з регулюванням економіки буржуазною державою. Характерні для цієї теорії ідеї про «братерство» робітників і капіталістів, про розвиток соціалістичного устрою в надрах капіталізму, заперечення необхідності класової боротьби і т.п. є сучасною модифікацією ідей дрібнобуржуазного соціалізму 19 ст Формою дрібнобуржуазної ревізії політичної економії соціалізму, що примикає до даного напряму М. п. е., є концепція «ринкового соціалізму», прагнуча підмінити планове ведення соціалістичної економіки стихією ринкових стосунків.
Суперечливе положення дрібної буржуазії в умовах сучасного капіталізму, її коливання між робочим класом і середньою і крупною буржуазією зумовлюють подвійну соціальну орієнтацію сучасних концепцій М. п. е.: з одного боку, проповідь вирішення реформіста капіталістичних протиріч, погоджується з імперіалізмом, реакційно-утопічні пошуки «третьої» дороги суспільного розвитку, а з іншої — незрідка гостра, хоча і не завжди послідовна, критика найбільш одіозних протиріч імперіалізму, обгрунтування необхідності боротьби за забезпечення демократичних прав, обмеження всевладдя монополій, національна незалежність і некапіталістична дорога розвитку. Справжні інтереси мас трудящих дрібної буржуазії полягають в забезпеченні союзу з робочим класом в його боротьбі за усунення всіх форм експлуатації людини людиною.
Глибоко науковий критичний аналіз М. п. е. дан в роботах До. Маркса, Ф. Енгельса і В. І. Леніна.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Маніфест Комуністичної партії; Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4; Маркс До., Убогість філософії, там же: його ж, Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта, там же, т. 8; його ж, До критики політичної економії, там же, т. 13; Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, там же, т. 20; Ленін Ст І., Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1; Його ж, Економічний вміст народництва і критика його в книзі р. Струве, там же; його ж, До характеристики економічного романтизму, там же, т. 2; його ж, Розвиток капіталізму в Росії, там же, т. 3; його ж, Крах II Інтернаціоналу, там же, т. 26; його ж, Про «ліву» дитячість і про дрібнобуржуазність, там же т. 36; його ж, Пролетарська революція і ренегат Каутський, там же, т. 37; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Проти буржуазних і дрібнобуржуазних теорій соціалізму, М., 1972.
