Сировина, сирі матеріали, предмет праці, що зазнав вже відому зміну під впливом праці і що підлягає подальшій переробці. С. в процесі виробництва утворює речову основу, «головну субстанцію» готового продукту або напівфабрикату . При цьому вся вартість С. повністю переноситься на вартість виробленого продукту, що набув товарної форми. По ролі, що виконується у виробничому процесі, і економічному значенню С. має багато загального з основними матеріалами.
Всі багатообразні види С. по його походженню розділяють на промислове і сільськогосподарське. Промислове С., у свою чергу, підрозділяється на мінеральне і штучне, доля якого все зростає. По сфері використання С. мінерального походження ділиться на паливно-енергетичне (нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, уран) металургійне (руди чорних, кольорових, рідких і благородних металів), гірничохімічне (агрономічні руди, барит, плавиковий шпат, сірка), технічне (алмази, графить, слюда), С. для виробництва будівельних матеріалів (цементне, керамічне) і ін. До штучного С. відносяться синтетичні смоли і пластмаси, синтетичний каучук, замінники шкіри, синтетичні миючі засоби і ін. З.-х. С., а також сирі матеріали лісової, рибної промисловості і заготовок підрозділяють на С. рослинне (зернові і технічні культури, деревина, дикорослі і лікарські рослини) і С. тваринного походження (м'ясо, риба, молоко, сирі шкіри, шерсть). У деяких галузях промисловості практичне значення має підрозділ С. на первинне (у металургії руди, в паперовій промисловості целюлоза) і вторинне (металобрухт, макулатура). Правильне використання вторинного С. забезпечує економію суспільної праці. Комплексна переробка первинного С. — важливе джерело розширення сировинної бази і підвищення економічної ефективності промисловості. Підвищення якості С. — необхідна умова поліпшення техніко-економічних показників діяльності промислових підприємств.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 189—90; Економіка соціалістичної промисловості, під ред. Л. І. Ітіна. 5 видавництво, М., 1974.
А. І. Імшенецкий,
С. належить важлива роль в усесвітньому господарстві, в міжнародних економічних відносинах. Через чинники природного характеру розподіл на Землі мінерального і ін. видів натурального С. характеризується великою нерівномірністю. Постачання національних господарств С., як і його збут, в значній мірі здійснюються за допомогою зовнішньоекономічних зв'язків, характер яких визначається соціально-економічних буд сторін, що беруть участь. Зв'язки між соціалістичними країнами, у тому числі сировинне забезпечення їх національних господарств, розвиваються планомірно, на взаємно погоджених умовах, за економічно обгрунтованими, стійкими цінами.
В капіталістичному господарстві постачання сировинними товарами і їх реалізація постійно піддаються порушенням. У цьому полягає вміст сировинної проблеми світового капіталістичного господарства. Її проявами служать нестійкість пропозиції і попиту, стихійне чергування періодів надлишку і дефіциту С. на ринках і відповідно стрибкоподібні коливання світових цін, протиріччя між різними групами монополістичної буржуазії, економічно розвиненими і слаборозвиненими країнами. Особливо гострою сировинна проблема є для розвинених капіталістичних країн що відчувають великий дефіцит у всіляких видах С. Вместе з тим сировинна проблема має важливе значення для країн, що розвиваються, володіють крупними ресурсами С. і промовців як його постачальники, що часто ставить їх економіку в сильну залежність від капіталістичного ринку С.
Післявоєнна капіталістична економіка неодноразово переживала періоди браку і дорожчання С., що збігалися зазвичай з фазою підйому економічного циклу: у початку і середині 50-х рр. 20 ст, середині 60-х рр., в 1-ій половині 70-х рр. Останній період зважаючи на виняткову його гостроту здобув популярність як сировинну кризу. Світові ринкові ціни на С. в 1970—74 зросли майже в 5 разів при двократному підвищенні цін на промислові вироби, що у поєднанні з ін. чинниками послужило причиною серйозних порушень в капіталістичному господарстві. У ці роки кон'юнктурні чинники вступили у взаємодію з тривалими тенденціями кризи капіталізму як соціально-економічні системи, у тому числі з подальшою інтернаціоналізацією продуктивних сил і посиленням взаємозалежності національних господарств, кризою традиційних стосунків панування і підпорядкування між капіталістичними «центрами» і «периферією», хронічним розладом валютних стосунків, погіршенням якості довкілля унаслідок нераціонального, незрідка хижацького стосунки капіталістичних монополій до природокористуванню . На світовому капіталістичному ринку протягом 2 десятиліть (50—60-і рр.) крізь кон'юнктурні коливання виразно була видимою тенденція до здешевлення С., особливо по відношенню до промислових товарів. У ній знайшли віддзеркалення не лише позитивні результати розвитку продуктивних сил в умовах науково-технічної революції, але і негативні наслідки політики монополій, що кінець кінцем обмежувало приплив капітальних вкладень в добувні галузі. У результаті утворилася значна структурна диспропорція між суспільними потребами в С. і можливостями їх задоволення. Все це послужило деяким буржуазним дослідникам приводом для похмурих передбачень відносно перспектив забезпечення світової економіки С. дослідники-марксисти, підкреслюючи залежність сировинного забезпечення від соціально-економічних чинників, відзначають в той же час відносну обмеженість доступних для освоєння (при даному рівні техніки і технології) ресурсів природи і необхідність раціонального і бережливого відношення до них. Ця сторона сировинної проблеми має загальне, глобальне значення, і соціалістичні країни беруть активну участь в її рішенні (див. також статті Охорона природи . Природні ресурси ) .
