Сисин Олексій Миколайович [4(16). 10. 1879, Нижній Новгород, нині Гіркий, — 25.6. 1956, Москва], учасник революційно-демократичного руху, один з основоположників гігієни до СРСР і організаторів санітарно-епідеміологічної служби, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1944). У 1908 закінчив медичний факультет Московського університету, голова Санітарного бюро Всеросійського союзу міст (1915—18). У 1918—32 завідувач санітарно-епідеміологічним відділом Наркомздрава РРФСР. Автор проекту декрету «Про санітарні органи республіки» (1922). З 1922 професор 1-го МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). У 1931—51 завідувач кафедрою комунальної гігієни Центрального інституту удосконалення лікарок і одночасно (1944—56) директор інституту загальної і комунальної гігієни АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), якому в 1957 привласнено ім'я С. Організатор журналу «Гігієна і епідеміологія» (1922). Основні роботи по питаннях водопостачання, гігієни житла, санітарно-епідеміологічного стану країни, дезинфекції, акліматизації людини. З 1926 постійний представник СРСР в Міжнародному бюро суспільної гігієни (Париж). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Санітарний стан Росії і СРСР, в кн.: Соціальна гігієна, під ред. А. Ст Молькова, ст 1, М.— Л., 1927; Житло, там же; Курс дезинфекції, дезинсекції і дератизації, 3 видавництва, М.— Л., 1934 (співавтор); Підручник гігієни з включенням епідеміології, 3 видавництва, М.— Л., 1938 (ред. і співавтор).
Літ.: Лотова Е. І., Станкова М. Е., А. Н. Сисин — найбільший представник радянської санітарної організації, «Гігієна і санітарія», 1972 № 6.
