Синагога (від греч.(грецький) synagoge — збори, місце зборів), в іудаїзмі община віруючих і молитовний будинок. С. виникли в Палестині в 4 ст до н.е.(наша ера) і в Єгипті в 3 ст до н.е.(наша ера) Після руйнування римлянами Єрусалимського храму в 70 н.е.(наша ера) і розширення діаспора С. стали створюватися всюди, де жили євреї. Перші С. зіграли відому роль в поширенні монотеїзму . У С. здійснюється богослужіння, відбувається читання і коментування Біблії і Талмуда . В середні віки відхилення від догм іудаїзму спричиняло за собою відлучення від С. (відлученню піддалися, наприклад, Урієль Акоста, Би. Спіноза ).
Архітектурні типи С. вельми багатообразні. Загальними їх межами є прямокутний план, декілька нефов (3 або 5), «ковчег заповіту» (біля східної стіни) зі свитами Біблії і попереду нього — піднесення для читання священних текстів.
Літ.: Wischnitzer R., The architecture of the European synagogue, Phil 1964.
