Діаспора (греч. diasporá — розсіяння), перебування значної частини народу (етнічній спільності) поза країною його походження. Д. утворювалися в результаті насильницького виселення, погрози геноциду, дії економічних і географічних чинників. Спочатку термін «Д.» застосовувався до мешкання євреїв поза Палестиною, особливо після їх вигнання на початку 6 ст до н. е.(наша ера) вавілонським царем Навуходоносором II, а потім в 1—2 вв.(століття) н.е.(наша ера) — римлянами. Надалі термін «Д.» застосовувався і до деяких ін. етнічним (наприклад, вірмени, ірландці, китайці) і релігійним (наприклад, ранні християни) общностям.
