Сигер Брабантський (Siger de Brabant) (близько 1235 — близько 1282, Орвієто), середньовічний філософ, професор факультету мистецтв Паризького університету, один із засновників західно-європейського аверроїзма . У трактатах «Про розумну душу», «Про вічність світу», «Неможливе», «Про необхідність і взаємозв'язок причин» і в коментарях до «Фізики», «Метафізики» і інших вигадувань Арістотеля сформулював учення про подвійній істині ; істина раціонального знання може приходити в протиріччя з істиною релігійної одкровення. Визнаючи існування бога як першопричини, С. Би. заперечував творіння ні «з чого» і вважав, що світ «совечен» богові; бог не вільний в своєму відношенні до світу, в якому панують їм же встановлені закономірності, втілені, зокрема, в русі небесних тіл. Людський дух (інтелект), по С. Би., є вічною і нествореною нематеріальною субстанцією, індивідуальна ж людська душа смертна. Погляди С. Би. і його прибічників були засуджені Ватиканом (у 1270 і 1277), з їх спростуванням виступили Альберт Великий, Хома Аквінський, Р. Луллій, С. Би. був відданий суду інквізиції, викликаний до папського двору, де під час слідства був убитий своїм секретарем. Погляди С. Би. зробили вплив на світогляд Данте, падуанськой школи аверроїстов, П. Помпонацци, Дж. Піко делла Мірандоли .
Соч. у кн.: Mandonnet P., Siger de Brabant, v. 1—2, Louvain, 1908—11; Steenberghen F. van, Siger de Brabant, v. 1—2, Louvain 1931—42.
Літ.: Шевкина Р. Ст, Сигер Брабантський і паризькі аверроїсти XIII ст, М., 1972; Grabmann М., Der lateinische Averroismus des 13. Jahrhunderts und seine Stellung zur christlichen Weltanschauung, Münch., 1931; Nardi B., Sigieri di Brabante nel pensiero del rinascimento italiano, Roma, 1945; Palma G., La dottrina sull'' unita dell'' intelletto in Sigieri di Brabante, Padova, 1955.
