Розмовна мова, 1) прийняте в русистіке найменування не зафіксованої на листі повсякденно-побутової мови носіїв літературної мови . Вивчається по матеріалах магнітофонних і ручних записів мовного потоку або окремих особливостей мови носіїв літературної мови. Характеристики Р. р. у складі літературної мови визначаються загальними властивостями усної мови: непідготовленістю, спонтанністю, лінійним характером, ведучими як до економії, так і до надмірності мовних засобів. Особливості Р. р. у складі російської літературної мови: фонетичні — явища редукції ненаголошених голосних, деформації ударних голосних, стяженія і випадання звуків, спрощення груп приголосних; лексичні — явища описової і ін. специфічних видів скороченою номінації ; морфологічні — особливості функціонування окремих частин мови і утворення окремих форм; синтаксичні — особливості синтаксису називного відмінка, особлива роль актуального розчленовування пропозиції, наявність особливих синтаксичних моделей предикативного і непредикативного характеру, специфіка синтаксичного зв'язку слів і пропозицій і самого кордону пропозиції. Актуальним є питання про міжмовних універсаліях Р. р. (див. Універсалії лінгвістичні ) і її типологічних ознаках.
Місце Р. р. у складі літературної і національної мови і її характер міняються історично. Вона може виступати як усна форма літературної мови (інколи при цьому будучи єдиною його формою, наприклад греч.(грецький) літературна мова епохи Гомера), може не входити в його склад (французька літературна мова 16—17 вв.(століття)), може взаємодіяти з розмовним типом письмово-літературної мови (усно-розмовний різновид сучасної російської літературної мови) або бути стилем літературної мови (багато сучасних національних літературних мов). У допісьменную епоху Р. р. практично збігалася з територіальним діалектом або регіональним койне . Її регіональний характер у складі літературної мови може втрачатися або зберігатися. У історії багатьох мов загальна усно-розмовна норма лягає в основу літературної мови подальшої епохи. Особливо коштує питання про співвідношення книжкової мови і Р. р. для младопісьменних мов, створених на базі усно-розмовної національної мови або провідного діалекту національної мови, де розмовні і книжкові засоби багато в чому збігаються. Різні національні літературні мови мають різні форми існування Р. р. Наприклад, для чеської літературної мови характерне існування двох різновидів мови усного спілкування — повсякденно-розмовній мові щоденного спілкування (obecná čeština) і літературно-розмовної мови (hovorová čeština), усною формою літературної мови, що є. Стосовно російської мови одні учені (Е. А. Земська, Ю. М. Ськребнев), виходячи із структурних властивостей Р. р., відокремлюють її від літературної мови, що кодифікує, як самостійний об'єкт, інші (О. Б. Сиротініна, О. А. Лаптева) розглядають Р. р. у складі літературної мови як його усно-розмовний різновид або особливий стиль. Останнє передбачає її дослідження з точки зору відношення до функціональних стилів літературної мови, до розмовного типа мови художньої літератури, до просторіччю і територіальним діалектам національної мови, до сленгу і соціально-груповим діалектам. Особливе положення займає усна публічна мова, мовні засоби якої сходять як до функціональних стилів, так і к Р. р.
2) Мова розмовного спілкування носіїв національної мови (в т.ч. мова діалектна і просторічна, мова окремих соціальних груп суспільства, мова індивідуальна). При вивченні соціальної, локальної, вікової, професійної диференціації мови носіїв національної мови і мовної поведінки дослідження Р. р. граничить з соціолінгвістикою,діалектологією і психолінгвістикою .
Літ.: Шведова Н. Ю., Нариси по синтаксису російської розмовної мови, М., 1960; Російська розмовна мова, Саратов, 1970; Російська розмовна мова, М., 1973; Лаптева О. А., Усно-розмовний різновид сучасної російської літературної мови та інші його компоненти, «Питання стилістики», 1974, ст 7, 8, 1975, ст 9; Ure F. W., The theory of register in language teaching, Essex, 1966; Problémy běžně mluveného jazyka zvláště v ruštině, «Slavia», 1973, ročn. 17, seš. 1.
