Психофармакология (від психо... і фармакологія ), комплексний розділ теоретичної і клінічної медицини, що займається створенням і вивченням механізмів дії і клінічної ефективності психотропних засобів . Теоретична П. розвивається на основі досягнень і з використанням методів фармакології, біохімії, нейрофізіології і ін. дисциплін. У сучасній П. намічається відособлення таких розділів, як психофармакокінетика, психофармакогенетика і ін. Особливе значення П. має для психіатрії, в рамках якої розвивається клінічна П., або психофармакотерапія, розробляюча методи лікарського лікування психічних хвороб . Термін «П.» введений німецьким ученим Д. Махтом в 1920. Розвиток П. як наукового напряму почалося з 1952, коли французьким фармакологом Ф. Курвуазье і хірургом А. М. Лаборі були вивчені властивості фенотіазінового похідного хлорпромазину (аміназіна ), здатного викликати своєрідний стан заспокоєння без порушення свідомості (на відміну від наркотичних засобів ), а французькі психіатри Ж. Деле, П. Деникер і Ж. Харль застосували цей препарат для лікування психозів. Психофармакотерапія завдяки простоті і безпеці стала методом масового лікування психічно хворих як в стаціонарних, так і в позалікарняних умовах. Поєднання тривалого лікування психотропними засобами і заходів соціально-трудовий реабілітації дозволило повертати в сім'ю і до трудової діяльності багатьох хворих, що раніше проводили велику частину життя в психіатричних лікарнях. Психофармакотерапія змінила і клінічну картину багатьох психозів: з'явилися сприятливіші варіанти їх течії (лікарський патоморфоз ). Використання методів П. для вивчення закономірностей клініки і перебігу психозів привело до формуванню нового напряму — фармакопсихиатрії. Особливість клінічною П. в СРСР обумовлена системою диспансеризації — вивченням впливу психотропних засобів на перебіг психозів не лише в стаціонарі, в періоді загострення, але і в позалікарняних умовах, тобто на всю динаміку захворювання і на організм в цілому. Не впливаючи на причини захворювань, психофармакотерапія істотно впливає на їх патогенез, клінічні прояви і течія.
Літ.: Темков І., Корів До., Клінічна психофармакология, пер.(переведення) з болг.(болгарський), М., 1971; Авруцкий Р. Я., Гуровіч І. Я., Громова Ст Ст, Фармакотерапія психічних захворювань, М., 1974; Laborit Н., Huguenard P., Alluaume R., Un nouveau stabilisateur vegetatif (Le 4560 RP), «Presse medicale», 1952. v. 60 № 10, р. 206—08; DELAYJ., Deniker P., Harl J., M., Utilisationen en thérapeutique, psychiatrique d''une phenothiazime d''action centrale élective (4560rp), «Annales médico-psychologiques», 1952, v. 110 (2), р. 112—17: Biological treatment of mental illness, ed. M. Rinkel, N. Y., [1966].
