Наркотичні засоби, група речовин, що вибірково діють на центральну нервову систему і викликають стан наркозу . Вміст терміну «Н. с.» мінялося в процесі розвитку фармакології. До цієї групи входили нейротропні засоби як пригноблюючої, так і збуджуючої дії, а також багато речовин, що лише побічно впливають на нервову систему. З початком вживання наркозу речовини, використовувані для цієї мети, зайняли основне місце серед Н. с.; в самостійні групи були виділені нейротропні речовини різного типа дії — болезаспокійливі, снодійні, заспокійливі і ін. Позначення терміном «Н. с.» речовин рослинного або синтетичного походження (морфін, текодін, промедол і ін.), що відносяться до наркотикам, обумовлено історично, як і використання терміну «наркотики» у значенні Н. с. Основні вимоги до Н. с.: достатня наркотична широта, тобто істотний діапазон між ефективною (наркотичною) і токсичною дозами; відсутність ускладнень і післядії і т.д.
Залежно від способу введення в організм Н. с. підрозділяють на інгаляційних і неінгаляційних. Інгаляційні Н. с. ділять на леткі рідини (прості ефіри, хлороформ, трихлоретилен, фторотан, хлоретіл і т.д.) і газоподібні речовини (закис азоту, циклопропан і ін.). Неінгаляційні Н. с. представлені речовинами для внутрішньовенного (гексенал, тіопентал-натрій, пропанідід і ін.), ректального (Нарколан) введення і ін. У медичній практиці часто застосовують поєднання різних Н. с., завдяки чому ослабляються або повністю усуваються їх негативні властивості, покращується перебіг наркозу. Направлена дія на різні фізіологічні функції при проведенні складних оперативних втручань передбачає комбіноване вживання Н. с. з речовинами ін. груп (м'язовими релаксантами, антигістамінними, холіно- і адренолітічеськимі, гангліоблокуючими, нейролептікамі, транквілізаторами і ін.). Розроблений новий напрям — нейролептанальгезія, тобто знеболення комбінованим вживанням нейролептіков і анальгетиків без вживання Н. с.
Літ.: Закусов Ст Ст, Фармакологія нервової системи, Л., 1953.
