Реабілітація (позднелат. rehabilitatio — відновлення, від rehabilito — відновлюю), 1) відновлення в правах. 2) У медицині — комплекс медичних, педагогічних, професійних, юридичних заходів, направлених на відновлення здоров'я і працездатності осіб з обмеженими фізичними і психічними можливостями в результаті перенесених захворювань і травм. Проводиться при деяких захворюваннях внутрішніх органів природжених і придбаних захворюваннях опорно-рухового апарату, наслідках важких травм, психічних хворобах і т.д. Особливе значення має Р. у дітей з розумовою відсталістю> (див. Олігофренопедагогіка ), з дефектами слуху, мови, зору і ін. Окрім лікувальних заходів (працетерапія, лікувальна фізкультура, спортивні ігри, електролікування, грязелікування, масаж), які проводяться в відділеннях і центрах Р. при крупних лікарнях і інститутах (травматологічні, психіатричні, кардіологічні і т.д.), Р. включає також заходи щодо розвитку у пострадавшего основних навиків до самообслуговування (соціальний, побутовий Р.) і по підготовці інвалідів до трудової діяльності (професійна, виробнича P.).
