Реактивна артилерія (отре... і лат.(латинський) activus — дієвий, діяльний), вигляд артилерії, що застосовує реактивні снаряди, що доставляються до мети за рахунок тяги реактивного двигуна. Призначена для ведення залпового вогню з метою знищення живої сили, вогневих засобів противника і руйнування його оборонних споруд. Вперше створена в СРСР в кінці 30-х рр. Частини Р. а., реактивні системи БМ-13 і БМ-8, що мали на озброєнні, входили до складу артилерії резерву Верховного Головнокомандування і називалися гвардійськими мінометними частинами (неофіційна назва — «Катюша», історію створення Р. а. див.(дивися) в тій же статті). До початку 1945 в Червоній Армії було понад 500 дивізіонів Р. а.
В ході 2-ої світової війни 1939—45 Р. а. застосовувалася в німецько-фашистській армії (5-, 6- і 10-стовбурні міномети) і в армії США (114,3 -мм і 182 -мм реактивні системи). Після війни Р. а. набула поширення в багатьох арміях. На початку 50-х рр. на озброєння Радянської Армії поступили нові реактивні системи: БМ-14 (16 стволів), БМ-14—17 (17 стволів), БМ-24 і БМ-24Т (12 стволів), БМД-20 і ін. Сучасний Р. а. має реактивні снаряди з уламково-фугасними кумулятивними, димовими і ін. бойовими частинами. Число стволів від 10 до 45. Найбільша дальність стрілянини 15—20 км.
Деякі характеристики радянських реактивних систем періоду Великої Вітчизняної війни 1941—45
