Психологічна теорія циклу, буржуазна теорія, що намагається пояснити зміну фаз капіталістичного циклу суб'єктивно-психологічними чинниками. Широке поширення П. т. ц. отримала з кінця 19 ст Англійський економіст В. Джевонс вважав, що циклічні економічними кризами є явища чисто психологічного характеру: розвиток циклу визначається, на його думку, зміною настроїв смутку, оптимізму, ажіотажу, розчарування і паніки. На початку 20 ст П. т. ц. була детально розроблена англійським економістом А. Пігу, який вважав, що найважливішу роль в циклічних коливаннях капіталістичного відтворення грають припущення підприємців, що змінюються, відносно подальшого розвитку кон'юнктура . Криза надвиробництва, по концепції Пігу, настає в результаті накопичення «помилок оптимізму» ділового світу. Серед сучасних буржуазних теорій капіталістичного циклу переважають кейнсианськие концепції (див. Кейнсіанство ) , складовою частиною яких виявляється П. т. ц. В період циклічного підйому перебільшені чекання, на думку англійського економіста Дж. М. Кейнса, беруть гору над тверезими розрахунками; в умовах же економічної кризи підприємці втрачають віру в можливість інтенсивного розширення виробництва. На хід развітія капіталістичного циклу впливає ряд «психологічних детермінант» і, в частковості, основний психологічний закон, дія якого виражається в зниженні граничної схильності до вжитку, а також суб'єктивні моменти, пов'язані з схильністю власників грошового капіталу до ліквідності. Особливо важливе місце в кейнсианських концепціях капіталістичного циклу займають оцінки підприємцем граничній ефективності капіталу, які залежать, на думку Кейнса, від непіддатливої контролю і керівництву психології ділового світу. Поширені в західній літературі економіко-математичні моделі капіталістичного циклу намагаються врахувати як особливий чинник «чекання», тобто думки підприємців про можливе розширення або скорочення ринкового попиту, рух цін, ринкових ставок позикового відсотка і т.д. Концепції, що намагаються пояснити циклічний характер капіталістичного відтворення чергуванням хвиль оптимізму і песимізму або ін. психологічними чинниками, характеризуються яскраво вираженою суб'єктивно-ідеалістичною методологією. Згідно П. т. ц., кризи настають не в результаті дії властивих капіталізму об'єктивних економічних законів, а як наслідок зміни закладених в самій природі людини оптимістичних і песимістичних чекань. Тим самим проблема капіталістичного циклу набуває внеісторічеський і внесоциальний характеру; у всіх руйнівних явищах, пов'язаних із скороченням капіталістичного виробництва, в кризисному падінні доходів трудящих і збільшенні безробіття виявляється винною, у відповідності с П. т. ц., не капіталістична система господарства, а властива людям зміна настроїв і ін. психологічні особливості їх поведінки. Марксистсько-ленінська економічна теорія ніколи не заперечувала ролі психологічних чинників в розвитку капіталістичного циклу; їх дія особлива наочно виявляється, наприклад, в періоди біржової паніки, в загостренні кредитно-грошових криз і масовому витребуванні банківських вкладів, проте циклічний хід відтворення суспільного капіталу обумовлений не психологічними чинниками, а основним протиріччям капіталізму — між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеським привласненням. Антинауковий характер П. т. ц. виявляється в абсолютизації і ігноруванні похідного характеру «психологічних детермінант». Насправді масова зміна настроїв завжди є наслідком об'єктивних економічних процесів, викликаних до життя різким загостренням протиріч капіталістичного відтворення.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23; його ж, Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), там же, т. 26, ч. 2; Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, там же, т. 20; Ленін Ст І., Матеріалізм і емперіокрітіцизм, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18; його ж, Марксизм і ревізіонізм, там же, т. 17; Кейнс Д. М., Загальна теорія зайнятості, відсотка і денег, пер. з англ.(англійський), М., 1948; Блюмін І. Г., критика буржуазної політичної економії, т. 3, М., 1962; Осадчая І. М., Сучасне кейнсіанство, М., 1971; Pigou A. C., Industrial fluctuations 2 ed., L. 1929; Duesenberry J. S., Business cycles and economic growth, N. Y., 1958; Lundberg Е., Instability and economic growth, New Haven L., 1968.
