Гранична ефективність капіталу
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гранична ефективність капіталу

Гранична ефективність капіталу (англ. marginal efficiency of capital), термін буржуазної політичної економії, що означає очікувану норму прибули на додатковий капітал. Це поняття найчіткіше сформульоване Дж. М. Кейнсом (Великобританія) і набуло поширення в роботах представників кейнсіанства . По Кейнсу, П. е. до. — що перше визначає, яким керується капіталіст при рішенні питання про інвестиціях, т.к. іх розмір залежить від тієї норми прибули, яку він розраховує отримати. Другим визначає виступає процентна ставка на капітал. Капіталіст проводить порівняння між П. е. до. і нормою відсотка . Інвестування здійснюється лише в тому випадку, якщо процентна ставка на капітал нижче за норму прибули, очікуваною від капіталовкладень. Чим більше розривши між цими показниками, тим сильніше спонука капіталіста до інвестування. Т. о., об'єм поточних інвестицій залежить від співвідношення між П. е. до. і нормою відсотка: підвищення норми відсотка викликає пониження П. е. до. і зменшення інвестицій, норма відсотка, що знизилася, і що підвищилася доступність кредиту, навпаки, викликають зростання інвестицій. Кейнс виходить з припущення, що підприємець розширює свої інвестиції до тих пір, поки П. е. до. не знизиться до рівня норми відсотка. Проте таке припущення неспроможне. По-перше, Кейнс вважає, що підприємець застосовує лише позиковий капітал . Насправді же сама можливість використання позикового капіталу обумовлена наявністю власного капіталу. Тому питання про норму відсотка має підлегле значення для підприємця. По-друге, Кейнс визнає поширений в буржуазній політичній економії закон убуваючої продуктивності капіталу, згідно з яким із збільшенням вкладення кожної додаткової одиниці капіталу його продуктивність або ефективність знижується. Проте Кейнс не відповідає на питання, чому з збільшенням вживаного у виробництві капіталу норма прибутку повинна знижуватися і чому кінець кінцем вона повинна знизитися до норми відсотка.

  Теорія П. е. до. Кейнса є вульгарним тлумаченням наявною в капіталістичній дійсності і розкритою ще К. Марксом тенденції норми прибули до пониження (див. Тенденції норми прибули до пониження закон ) . Кейнс назвав цю тенденцію зниженням П. е. до. і пов'язав її з надлишковою пропозицією капіталу. По Кейнсу, зростання інвестицій приводить до створення нових капітальних благ, що конкурують із старими. Розширення випуску продукції, вважає він, неминуче повинно привести до зниження цін, що зменшить очікуваний прибуток. Таке явище може продовжуватися до тих пір, поки норма відсотка не перевищить П. е. до. Якщо ж норма відсотка впаде до нуля, капітали будуть безперервно пропонуватися до тих пір, поки вони не наситять до межі ринок. В цьому випадку виникнуть надлишкові капітали, що не знаходять вживання, і норма прибутку катастрофічно знизиться. Т. о., Кейнс дає спотворений аналіз тенденції норми прибули до пониження, що зберігає свою силу і в умовах монополістичного капіталізму. У його тлумаченні не проводиться чіткої відмінності між нормою і масою прибули, мінливо пояснюються причини, що викликають зниження норми прибули, неправильно показується вплив цього пониження на капіталістичне накопичення.

  Літ.: Кейнс Дж. М., Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1948; Хаберлер Р., Процвітання і депресія, пер, з англ.(англійський), М., 1960; Блюмін І. Р., Критика буржуазної політичної економії, т. 2, М., 1962.

  С. С. Носова.