гранично-допустима концентрація (ГДК), максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму (повітря, води або ін. рідин) або ваги (наприклад, харчових продуктів), яке при щоденній дії протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі яких-небудь патологічних відхилень, а також несприятливих спадкових змін в потомства. Для встановлення ГДК використовують розрахункові методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали динамічних спостережень за станом здоров'я осіб, шкідливих речовин, що піддалися дії. Рівні ГДК однієї і тієї ж речовини різні для різних об'єктів зовнішнього середовища (наприклад, в СРСР для свинцю і його неорганічних з'єднань ГДК у воді водоймищ господарсько-питного призначення — 0,1 міліграм/л, в повітрі виробничих приміщень — 0,01 мг/м 3 , в атмосферному повітрі — 0,007 мг/м 3 ) . В СРСР при нормуванні ГДК враховують дію речовини на людей будь-якого віку (в т.ч. і хворих) протягом всього життя, а також ін. чинники (наприклад, вплив на загальний санітарний режим водоймища, можливості виникнення неприємних запахів в навколишньому повітрі і т.д.). Правилами по охороні поверхневих вод визначені роздільні ГДК для водоймищ господарсько-питного і рибопромислового призначення. Встановлено, що прийняті рівні ГДК речовин в атмосферному повітрі, розраховані на охорону здоров'я людини, у ряді випадків недостатні для охорони зелених насаджень; сучасною гігієною розробляються нормативи ГДК, що враховують шкідливі впливи відповідних речовин і на зелені насадження. Рівні ГДК включені в ГОСТ(державний загальносоюзний стандарт) и, санітарні норми і ін. нормативні документи, обов'язкові для виконання на всій території СРСР; їх враховують при проектуванні технологічних процесів, устаткування, очисних пристроїв і пр. Санітарно-епідеміологічна служба в порядку санітарного нагляду систематично контролює дотримання нормативів ГДК у воді водоймищ господарсько-питного водокористування (див. Санітарна охорона водоймищ ), атмосферному повітрі (див. Санітарна охорона повітряного басейну ) і в повітрі виробничих приміщень; контроль за станом водоймищ рибопромислового призначення здійснюють органи рибнагляду.
В зарубіжних соціалістичних країнах перелік нормованих речовин і рівні їх ГДК аналогічні нормативам в СРСР. У деяких капіталістичних країнах також встановлені ГДК для окремих шкідливих речовин у водоймищах господарсько-питного водокористування, атмосферному повітрі і повітрі робочих приміщень. Проте, на думку сов.(радянський) учених-гігієністів, кількість нормованих речовин є недостатньою, а рівні їх ГДК в більшості випадків завищені.
