Прожитковий мінімум , соціально-економічна категорія, що характеризує мінімум життєвих засобів, фізично необхідний для підтримки життєдіяльності трудящого і відновлення його робочої сили. В умовах капіталізму категорія П. м. безпосередньо пов'язана з вартістю товару робоча сила (див. Робоча сила ). Аналізуючи вартість робочої сили, К. Маркс підкреслював, що її мінімальні кордони регулюються певними об'єктивними чинниками, що обумовлюють необхідність забезпечити робітника таким мінімумом життєвих засобів, нижче за яке відтворення робочої сили виявляється неможливим. «Нижчу, або мінімальну, кордон вартості робочої сили, — відзначав До. Маркс, — утворює вартість тієї товарної маси, без щоденного припливу якої носій робочої сили, людина, не був би в змозі відновлювати свій життєвий процес, тобто вартість фізично необхідних життєвих засобів. Якщо ціна робочої сили падає до цього мінімуму, то вона падає нижче за вартість, оскільки за таких умов робоча сила може підтримуватися і виявлятися лише в хиріючому вигляді» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 183—84). У роботі «Заробітна плата, ціна і прибуток» К. Маркс вказував: «Вартість робочої сили складається з двох елементів: один з них чисто фізичний, інший — історичний або соціальний. Нижчий кордон вартості робочої сили визначається фізичним елементом. Це означає, що робочий клас, для того, щоб себе зберігати і відтворювати, для того, щоб увічнити своє фізичне існування, повинен отримувати абсолютно необхідні для його життя і розмноження життєві засоби» (там же, т. 16, с. 150).
Унаслідок дії основного економічного закону капіталізму і ін. об'єктивних законів заробітна плата в буржуазному суспільстві має тенденцію до зниження аж до рівня, П. м., що забезпечує лише Проте цьому протидіють об'єктивні і суб'єктивні чинники, пов'язані з технічним прогресом і боротьбою робочого класу. В результаті трудящі добиваються підвищення своєї номінальної заробітної плати яке, проте, незрідка повністю поглинається зростанням вартості життя і інфляцією (див. в ст. Заробітна плата, розділ Заробітна плата при капіталізмі). В цілому ж розміри заробітної плати, як правило, не забезпечують задоволення всіх потреб, що історично формуються, трудящих, які об'єктивно зростають (підносяться) у міру суспільного розвитку, особливо в умовах сучасної науково-технічній революції (див. Піднесення потреб закон ).
В окремих капіталістичних країнах різними відомствами і науковими організаціями проводяться розрахунки т.з. нормативних споживчих бюджетів на сім'ю певного складу, у тому числі бюджетів П. м. (див. в ст. Бюджетні обстеження ). У 1972 в США опубліковані підсумки досліджень соціального складу населення, проведених паралельно Національним бюро статистики, окремими американськими університетами і приватними дослідницькими організаціями. «Нижній кордон бідності», тобто П. м., визначений в США в 3,7 тис. доларів річного доходу на сім'ю. Виходячи з цього визначення, офіційна американська статистика і дослідницькі групи Пенсільванського і Мічігану університетів вважають, що нижче за цей кордон в 1970 жили 13,3% населення США, або 21,2 млн. чіл. (по пізніших оцінках, 25,6 млн. чіл.).
В соціалістичному суспільстві категорія П. м., як вартість фізично необхідних для життя засобів трудящих існування, не може служити критерієм навіть мінімального рівня матеріального добробуту людини. В умовах соціалізму кордону зростання життєвого рівня визначаються, з одного боку досягнутими продуктивними силами і, з іншої — необхідністю всестороннього розвитку кожного члена суспільства.
Забезпечення П. м. всім трудящим в СРСР було одному з найважливіших завдань в перехідний період від капіталізму до соціалізму, особливо в перші роки Радянської влади. У зв'язку з цим в ст. 58 Кодексу законів про працю (1918) говорилося: «Розмір визначуваного тарифним положенням винагороди в усякому разі не може бути нижче прожиткового мінімуму, що встановлюється Народним Комісаріатом праці для населення кожної місцевості Російської Соціалістичної Федеральної Радянської Республіки». У соціалістичному суспільстві з адекватною матеріально-технічною базою мінімальні кордони підтримки і відновлення життєдіяльності трудящого значно розширюються і характеризують той рівень добробуту, який визначається потребами нормального відтворення робочої сили і розвитку особи.
Літ.: Струмілін С. Р., Проблеми економіки праці, М., 1957; Аганбегян А. Р., Майєр Ст Ф., Заробітна плата в СРСР. (Деякі питання теорії і практики), М., 1959: Саркисян Р. С., Кузнецова Н. П., Потреби і дохід сім'ї, М., 1967.
