Полікристал , агрегат дрібних кристалів якої-небудь речовини, інколи званих із-за неправильної форми кристалітами або кристалічними зернами. Багато матеріалів природного і штучного походження (мінерали, метали, сплави, кераміки і т.д.) є П. Свойства П. обумовлені властивостями складових його кристалічних зерен, їх середнім розміром, який вагається від 1—2×10 -6 мкм до декількох мм, кристалографічною орієнтацією зерен н будовою межзеренних кордонів. Якщо зерна орієнтовані хаотично, а їх розміри малі в порівнянні з розміром П., то в П. не виявляється анізотропія фізичних властивостей, характерна для монокристалів. Якщо в П. є переважна кристалографічна орієнтація зерен, то П. є текстурованим (див. Текстура ) і в цьому випадку володіє анізотропією властивостей. Наявність кордонів зерен істотно позначається на фізичних, особливо механічних, властивостях П., т.к. на кордонах відбувається розсіяння електронів провідності, фононів, гальмування дислокацій і т.п.
П. утворюються при кристалізації, поліморфних перетвореннях (див. Поліморфізм ) і в результаті спікання кристалічних порошків. П. менш стабільний, чим монокристал, тому при тривалому відпалі П. відбувається переважне зростання окремих зерен за рахунок інших (рекристалізація ) , що приводить до утворення крупних кристалічних блоків.
