Патріотизм
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Патріотизм

Патріотизм (від греч.(грецький) patriótes — співвітчизник, patrís — батьківщина, вітчизна), любов до вітчизни, відданість йому, прагнення своїми діями служити його інтересам. П. — «... одне з найбільш глибоких відчуттів, закріплених століттями і тисячоліттями відособлених отечеств» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 37, с. 190).

загрузка...

  Історично елементи П. у вигляді прихильності до рідної землі, мові, традиціям формуються вже в давнину. У класовому суспільстві вміст П. стає класовим, бо кожен клас виражає своє відношення до вітчизни через властиві йому специфічні інтереси.

  В умовах розвитку капіталізму, формування націй, утворення національних держав П. стає невід'ємною складовою частиною суспільної свідомості. Проте у міру загострення класових антагонізмов, з перетворенням буржуазії в панівний клас її П. перестає відображати загальнонаціональні моменти, як це було в період боротьби з феодалізмом, змикається з націоналізмом і шовінізмом, обмежується експлуататорськими інтересами, бо «... вище за інтереси вітчизни, народу і чого завгодно капітал ставить охорону свого союзу капіталістів всіх країн проти трудящих...» (там же, т. 36 с. 328—29). Для дрібної буржуазії характерні національна обмеженість і національний егоїзм, що визначають її відношення до вітчизни і до ін. народам.

  В буржуазному суспільстві пролетаріат виступає виразником корінних національних інтересів народу, а тому і носієм справжнього П. В ст. «Про національну гордість великоросів», написаної в роки 1-ої світової війни 1914—18, В. І. Ленін відзначав: «Чи чужо нам, свідомим пролетарям великоросів відчуття національної гордості? Звичайно, немає! Ми любимо свою мову і свою батьківщину, ми більш всього працюємо над тим, щоб її маси (тобто 9 / 10 її населення) трудящих підняти до свідомого життя демократів і соціалістів» (там же, т. 26, с. 107). Справжній П. несумісний ні з космополітизмом, ні з націоналізмом.

  В ході соціалістичної революції міняється соціальна суть вітчизни, головним вмістом цього поняття стає соціалізм — об'єкт національної гордості і справжня вітчизна трудящих, формується соціалістичний всенародний П., що гармонійно поєднує любов до кращих національних традицій свого народу з беззавітною відданістю соціалізму і комунізму і з повагою до інших народів. Соціалістичний П. нерозривно пов'язаний з пролетарським інтернаціоналізмом . За словами Леніна, «без цього патріотизму ми не добилися б захисту Радянської республіки, знищення приватної власності... Це кращий революційний патріотизм» (там же, т. 42, с. 124). Найбільш яскравий прояв соціалістичного П. знайшов в роки Громадянської війни і військової інтервенції 1918—20 в Росії і Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—45 . В умовах консолідації і розвитку нової історичної спільності людей — радянського народу — відбувається формування загальнорадянських політичних і соціально-психологічних цінностей. Виникає загальнонаціональна гордість радянської людини — важливий елемент соціалістичного П. З утворенням світової соціалістичної системи «... патріотизм громадян соціалістичного суспільства втілюється у відданості і вірності своїй Батьківщині, всьому співдружності соціалістичних країн» (Програма КПРС, 1974, с. 120). Ідеї і відчуття соціалістичного П. виступають як важливий чинник політичної і трудової активності мас в ході комуністичного будівництва. Виховання радянських людей у дусі органічного поєднання соціалістичного П. і інтернаціоналізму КПРС вважає одному зі своїх найважливіших завдань.

  Літ.: Ленінізм і національне питання в сучасних умовах, 2 видавництва, М., 1974; Рогачев П. М., Свердлін М. А., Патріотизм і суспільний прогрес, М., 1974. Див. також літ.(літературний) при статтях Інтернаціоналізм, Національне питання .

  М. М. Ськибіцкий.