Органічні добрива, добрива, що містять живильні речовини у формі органічних сполук рослинного або тваринного походження. О. в. надають багатобічну агрономічну дію на властивості грунту. При розкладанні їх в результаті життєдіяльності грунтових мікроорганізмів утворюються доступні рослинам мінеральні з'єднання N, Р, До, Са, S і ін. елементів і перегній, або гумус . Вуглекислий газ, що виділяється при цьому, насичує грунтове повітря і приземною шар атмосфери, покращуючи вуглецеве живлення рослин. При систематичному внесенні О. в. покращуються физико-хімічні і хімічні властивості грунту, її водний і повітряний режими, активізується життєдіяльність корисних мікроорганізмів (фіксуючих для азоту бактерій, амоніфікаторів і ін.). Через О. в. в основному здійснюється круговорот живильних речовин за схемою: грунт — рослини — тварини — грунт. Вживання О. в. дозволяє вносити мінеральні добрива у великих дозах і отримувати високі урожаї.-х.(сільськогосподарський) культур.
До О. в. відносяться більшість місцевих добрив (гній, гнойова рідота, торф, компости, пташиний послід), зелене добриво (див. Сидерація ), відходи міського комунального господарства (сміття і компости з нього, осідання стічних вод, фекальні маси), харчовою, шкіряною і ін. галузей промисловості, а також сапропель (мул), солома, гуано і ін. Вміст живильних речовин в найбільш поширених О. в. див.(дивися) в таблиці.
Вміст живильних речовин в органічних добривах (у % на суху речовину; гній, гнойова рідота, компост в % на сиру речовину)
Добриво
N
P 2 O 5
K 2 O
CAO
Гній
Гнойова рідота
Торф верховий
Торф низовинний
Компост збірний
Пташиний послід (курячий)
Солома
0,5
0,25—0,5
0,8—1,5
2,0—3,0
0,3—0,5
4,0—6,0
0,3—0,8
0,25
0,1—0,12
0,1
0,2—0,4
0,2—0,4
3,5—5,0
0,2—0,4
0,6
0,4—0,6
0,06—0,1
0,1—0,3
0,3—0,6
2,5—3,5
0,8—1,5
0,35
0,06—0,08
0,3—0,5
2,0—3,0
0,5—3,0
—
0,2—0,4
О. в. відомі з раннього періоду історії землеробства. У Китаї, Кореї, Японії їх почали застосовувати 3 тис. років назад. У країнах Західної Європи і на території Європейської частини СРСР вже в 13—14 вв.(століття) використовували гній, в Середній Азії з давніх часів — зелене добриво. Щорічне світове вживання О. в. у 2-ій половині 20 ст визначається в 3—4 млрд. т , що відповідає 15—20 млн. т N, 3—4 млн. т P 2 O 5 і 18—24 млн. т K 2 O. У СРСР на поля країни було вивезено 360 млн. т О. в. у 1965, 468 млн. т в 1970, більше 500 млн. т в 1973.
О. в. вносять під оранку (інколи під культивацію), в лунки при посадці (наприклад, картоплі, капусти), в підгодівлю, використовують як біопаливо, для приготування почвосмесей, сумішей з мінеральними добривами, для мульчування посівів. Дози О. в. від 15 до 60 м-код/га (під овочевих і коноплі до 80—100 т/га ), при внесенні до лунок — 5—10 т/га , при вживанні спільно з мінеральними — значно нижче. О. в. найбільш ефективні на дерново-підзолистих грунтах. Надбавки урожаю ( ц з 1 га ): картоплі 50—60, цукрового буряка 30, овочів 60—100, зернових 6—7.
Літ.: Довідник по добривах, М., 1964; Прянішников Д. Н., Ізбр. соч.(вигадування), т. 1, М., 1965; Агрохімія, під ред. В. М. Клечковського і А. Ст Петербурзького, М.; 1967; Вживання органічних добриві, М. 1971.
