Організація виробництва , комплекс заходів, направлених на раціональне поєднання процесів праці з речовими елементами виробництва в просторі і в часі з метою підвищення ефективності, тобто досягнення поставлених завдань в найкоротші терміни, при найкращому використанні виробничих ресурсів.
На соціалістичному підприємстві О. п. повинна забезпечити неухильне збільшення об'єму необхідної народному господарству продукції відповідної якості, вдосконалення типів, моделей, марок виробів, зростання продуктивності праці і зниження витрат виробництва, поліпшення умов праці і підвищення культурно-технічних рівня кадрів (див. Організація праці ). Із зростанням технічних оснащеності виробництва найважливішим завданням О. п. стає раціональне використання техніки і проведення своєчасного високоякісного її ремонту. О. п. включає підготовку виробництва нових і модернізацію видів виробів, що випускаються, вдосконалення процесів їх виготовлення, поточне регулювання і контроль роботи виробничих ланок. Вона охоплює всі стадії виготовлення продукції і носить системний характер, підпорядковувавши всі приватні завдання головною — максимальному задоволенню потреб суспільства.
Основні вимоги, що пред'являються до О.п.: досягнення безперервності процесів, пропорційності всіх ланок і ритмічності випуску продукції. Безперервність включає використання засобів праці з мінімальними втратами часу, безупинне просування предметів праці через всі стадії виробництва. Пропорційність — це взаємна відповідність пропускної спроможності суміжних ділянок, що дозволяє повністю використовувати їх виробничій потужності. Ритмічність означає рівномірний випуск продукції і виконання однакового об'єму робіт в рівні періоди часу. О. п. охоплює основне, допоміжне і обслуговуюче виробництво і процеси управління як ланки єдиного процесу виготовлення продукції, що гармонійно зв'язали. Найважливіші форми О. п. — спеціалізація, концентрація і комбінування (див. Комбінування в промисловості, Концентрація соціалістичного виробництва, Спеціалізація виробництва ).
Умовами раціональною О. п. є скорочення різноманітності робіт, що виконуються на кожній ділянці, шляхом стандартизації і уніфікації продукції і її вузлів, типізації технологічних процесів, забезпечення оптимального об'єму часткових виробничих процесів, паралельність виконання різних стадій виготовлення продукції і створення умов для комплексного використання сировини і матеріалів. О. п. передбачає систематичне вдосконалення речових елементів виробництва (сировини, матеріалів, устаткування, готових виробів) і зростання майстерності і кваліфікації працівників. Науково-технічний прогрес пред'являє нові вимоги к О. п. у зв'язку із змінними об'єктами і умовами виробництва. Вживання спеціалізованої високопродуктивної техніки підвищує значення безперервності виробництва, т.к. каждий година її простою викликає великі втрати.
Найважливіші методи О. п. — потоковий, партіонний і одиничний. Найбільш прогресивний з них — потоковий, при якому за кожною ділянкою виробництва закріплюється обмежена номенклатура робіт, робочі місця і ділянки розташовуються по ходу виготовлення продукції; при найбільш досконалих формах потокового виробництва забезпечується синхронність роботи суміжних ділянок. Потокові методи О. п. ефективно застосовуються в умовах масового виготовлення однотипної продукції, дають ефект також в серійному виробництві. Одиничний метод будується стосовно характеру вироблюваної продукції. При нім здійснюється технологічна спеціалізація окремих ділянок. Партіонная О. п. застосовується в умовах серійного випуску продукції. Вона поєднує в собі елементи одиничної і потоковій організації з наближенням до умов потоку і характеризується переважно розташуванням устаткування по групах однорідних машин і верстатів, закріпленням широкої номенклатури робіт за окремими ланками, обмеженим використанням спеціального устаткування і інструментів і широкою спеціалізацією кадрів. Значні особливості мають місце в організації дослідного виробництва. Для нього характерні відсутність розробленої технології, орієнтовні норми переробки продукції або її частин і переналадка виробничого процесу. При О. п. в часі центральним питанням є планерування тривалості виробничого циклу, тобто часу від моменту запуску матеріалів у виробництво до здобуття готової продукції. Скорочення тривалості виробничого циклу забезпечується вдосконаленням технології і вживанням високопродуктивної техніки, переведенням ряду природних процесів в технологічних, поєднанням часу транспортних і контрольних операцій з основним, використанням прогресивних методів поєднання операцій. При розробці заходів щодо О. п. застосовуються математичні методи і сучасна обчислювальна техніка.
Ефективність О. п. виражається в підвищенні продуктивності суспільної праці, поліпшенні використання основних виробничих фондів, скороченні втрат сировини і матеріалів і зниженні витрат виробництва. Узагальнювальний показник ефективності О. п. — збільшення вартості продукції, що реалізовується, доводиться на один рубель засобів, вкладених державою в роботу даної виробничої ланки.
Соціалістична О. п. здійснюється на користь трудящих і при їх активній участі.
При капіталізмі О. п. має на меті витягання найбільшого прибутку власниками засобів виробництва. Вона пов'язана з надмірною інтенсифікацією праці при обмежених заходах по охороні праці і техніці безпеки. Прикладом такої організації можуть служити ручні конвеєри складки, широко використовувані в капіталістичних країнах. Експлуататорська суть капіталістичною О. п. прикривається сучасними науковими методами, наприклад, використовуване в капіталістичних країнах мікроелементне нормування без відповідних змін умов праці приводить до посилення його інтенсивності. Вдосконалення знарядь і предметів праці при капіталізмі проводиться лише тоді, коли воно супроводиться збільшенням прибули. Це, проте, не виключає вживання на окремих підприємствах ряду наукових методів О. п., які після критичного аналізу можуть бути використані на соціалістичних підприємствах (форми спеціалізації робочих місць, методи обслуговування виробництва, способи розділення і кооперації праці на робочих місцях). Див. також Раціоналізація виробництва, Тейлоризм,Фордизм .
Літ.: Хейнман С. А., Економічні проблеми організації промислового виробництва, М., 1961; Організація і планерування виробництва на машинобудівному підприємстві, під ред. Ст А. Летенко, М., 1972.
