Оброк , продуктові або грошові платежі, що виплачувалися феодально-залежними селянами феодалам як продуктова (натуральний О.) або грошова (грошовий О.) феодальний земельної ренти . На відміну від панщина, стягування О. передбачало привласнення феодалом додаткового продукту (або його грошового еквіваленту) виробленого селянином в його господарстві. Натуральний О. міг включати різні сільськогосподарські продукти (зерно, вино, овочі), а також ремісничі вироби. Грошовий О. виплачувався селянином з доходів, виручених їм від продажу частині свого урожаю на ринку. В період генезису феодалізму О. (переважно натуральний) був однією з найбільш поширених початкових форм експлуатації селянства. В період розквіту феодалізму О. зазвичай поєднувався з панщиною. По мірі відмови від панщини стягування продуктових і особливо грошових О. ставало основною формою феодальної ренти (у країнах Західної Європи — в основному з 14—15 вв.(століття)). Грошовий і (у меншій мірі) натуральний О. залишався головною формою феодальної ренти і в період розкладання феодалізму (виключаючи країни т.з. «Другого видання кріпацтва», де О. грав в порівнянні з панщиною невелику роль). У більшості країн Сходу О., що виступав у формі централізованої ренти — державного податку, був основним виглядом обкладення селянства впродовж всього середньовіччя.
Ю. Л. Безсмертний.
Оброк в Росії. Становлення феодальних стосунків в Київській Русі привело в 9—11 вв.(століття) до появі продуктового О., спочатку у вигляді дань, як одній з форм експлуатації селянства. У 13—14 вв.(століття) роль продуктового О. підвищується одночасно із зростанням господарської самостійності селян і майнового розшарування в селі. Намічається тенденція до фіксації розмірів О. Дальнейшєє розвиток товарно-грошових стосунків веде до зростання грошового О., що набуло найбільшого поширення в Новгородських землях. У 16 — початку 17 вв.(століття) закріпачення селянства, оформлення маєткової системи і поява панського заорювання привели до панування панщина у поєднанні з натуральним О. Еслі панщина переважала серед поміщицьких селян, то для палацових, монастирських і державних селян з 17 ст основною формою експлуатації стає грошовий О. Со 2-ої половини 18 ст основним районом переважання О. стали нечорноземні промислові губернії. Розвиток промислів і торгівлі, зростання ринкових стосунків вели до широкого поширення ден.(грошовий) О. і серед поміщицьких селян. У 2-ій половині 18 ст в 19 губерніях Європейської Росії в нечорноземній зоні було 55%, а в чорноземній — 26% оброчних поміщицьких селян. За 2-у половину 18 ст розміри О. поміщицьких селян зросли в 3—4 рази, збільшилися і О. державних і питомих селян. Питання про розміри О. стало одним з основних в класовій боротьбі селянства. Грошовий О. забезпечував відносну господарську самостійність селянського господарства, і спроби поміщиків перекладати селян з оброку на панщину викликали запеклий їх опір. У 1-ій половині 19 ст, в період кризи феодальної системи, О. поміщицьких селян збільшуються приблизно удвічі, тоді як розміри їх наділів скорочуються. Підвищення О. вело до зростання отходнічества, що став в 19 ст одним з основних джерел здобуття коштів для сплати О. Поміщики, особливо в нечорноземних губерніях, при визначенні розмірів О. враховували доходи селян не стільки від землеробства, скільки від неземлеробських промислів. Виникла система змішаних повинностей, що включала грошовий О. і панщину. О. продуктами на початку 19 ст зберігався в незначних розмірах, часто замінюючись грошовим. До кінця 50-х рр. оброчні селяни складали 28,5% кріпаків і лише в не-чорноземному і північному районах вони переважали над панщинними. У государтственной і питомому селі оброк був основною формою експлуатації. В ході селянської реформи 1861 сталася заміна панщини О. З 1 січня 1883 з початком обов'язкового викупу платежі О. поміщикам були припинені. Оброчні платежі державних і питомих селян в 60-і рр. були перетворені у викупних.
Літ.: Ленін Ст І., Розвиток капіталізму в Росії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3; Ігнатовіч І. І., Поміщицькі селяни напередодні звільнення, 3 видавництва, Л., 1925; Греків Би. Д., Селяни на Русі з прадавніх часів до XVII ст, кн. 1—2, М., 1952—54; Рубінштейн Н. Л., Сільське господарство Росії в другій половині XVIII ст, М., 1957; Черепнін Л. Ст, Нові дані по історії російського селянства XIV—XV вв.(століття) у новгородських берестяних грамотах, в кн.: Питання історії сільського господарства, селянства і революційного руху в Росії, М., 1961; Кочин Р., Сільське господарство на Русі в період утворення Російської централізованої держави. Кінець XIII — почало XVI вв.(століття), М. — Л., 1965; Мілов Л. Ст, Про вивчення зростання оброку в Росії в другій половині XVIII ст, «Наукові доповіді вищої школи. Історичні науки», 1961 № 1; Ковальченко І. Д., Російське кріпосне селянство в першій половині XIX ст, М., 1967.
