Обручев Володимир Опанасович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Обручев Володимир Опанасович

Обручев Володимир Опанасович [28.9(10.10) .1863, сіло Клепеніно, нині Калінінськой області РРФСР, — 19.6.1956, Москва], радянський геолог і географ, академік АН(Академія наук) СРСР (1929; член-кореспондент 1921), Герою Соціалістичного Труда (1945). Почесний президент Географічного суспільства СРСР (з 1947). Закінчив в 1886 Гірський інститут в Петербурзі. Професор технологічного інституту (1919—21) Томська, Таврійського університету в Сімферополі (1918—19) і Московській гірській академії (1921—29). З 1930 голова Комісії (Комітету) з вивчення вічної мерзлоти, з 1939 директор інституту мерзлотознавства АН(Академія наук) СРСР. У 1942—46 академік-секретар Відділення геолого-географічніх наук АН(Академія наук) СРСР.

загрузка...

  О. — відомий дослідник геології Сибіру, Центральної і Середньої Азії. У 80—90-х рр. 19 ст його роботи було пов'язано з проектуванням Закаспійської і Транссибірською залізною доріг. Результати багатолітніх робіт О. узагальнені в тритомній монографії «Геологія Сибіру» (1935—38) і «Історії геологічного дослідження Сибіру» (т. 1—5, 1931—1959).

  Основні роботи пов'язані з вирішенням наступних проблем: походження лесу в Центральній і Середній Азії (розрізняв первинний лес, що має виключно еолове походження, і вторинні лесовидні відкладення, які мають різний генезис); заледеніння і вічна мерзлота в Сибіру (льодовикові відкладення, типи заледеніння, поширення льодовиків в плейстоцене); загальні питання тектоніки і тектонічної будови Сибіру (обгрунтував уявлення про вертикальні рухи земної кори і їх ролі в сучасному рельєфі Сибіру, запропонувавши у зв'язку з цим термін «неотектоніка»); геологія родовищ золота Сибіру (зведення даних про родовища золота, прогноз пошуків золотих розсипів); існування «древнього тімені» Азії.

  О. — автор багатьох науково-популярних книг: «Утворення гір і рудних родовищ» (1932), «Основи геології» (1944); підручників: «Польова геологія» (т. 1—2, 1927), «Рудні родовища» (ч. 1—2, 1928—29), а також науково-фантастичних романів, найбільш відомі з яких «Плутонію» (1915, опублікований в 1924), «Земля Санникова» (1924, опублікований в 1926), «Золотошукачі в пустелі» (1928), «В нетрях Центральної Азії» (1951). За праці по вивченню Центральної Азії О. удостоєний премії ним. Н. М. Пржевальського, великій золотій медалі Російського географічного суспільства і 2 премій ним. П. А. Чихачева від французької АН(Академія наук) (1898 і 1925). У 1947 О. удостоєний першої золотої медалі ним. А. П. Карпінського. Премія ним. В. І. Леніна (1926), Державна премія СРСР (1941, 1950). Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

  Ім'ям О. названі: гірський хребет в Тувинській АССР, гора у верхів'ях Вітіма, оазис в Антарктиді і ін. географічні об'єкти, а також мінерал обручевіт (Y, U, Ca) 2-x Mb 2 O 6 (ВІН) — гідратований ураноїттрієвая різновид пірохлора . За кращі роботи по геології Сибіру в АН(Академія наук) СРСР в 1938 заснована премія ним. В. А. Обручева.

Соч.: Вибрані роботи по географії Азії, т. 1—3, М., 1951; Ізбр. праці, т. 1, М., 1958.

Літ.: Володимир Опанасович Обручев, М-код, —Л., 1946 (АН СРСР. Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія геологічних наук, ст 6); Варсанофьева Ст А., Пам'яті Володимира Опанасовича Обручева, «Бюл. Московського суспільства випробувачів природи. Відділ геологічний», 1956, т. 31 № 5; Поступальськая М., Ардашникова С. Обручев, М., 1963.

Ст Аф. Обручев.

Експедиції В. А. Обручева в Азії.