Дань
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дань

Дань, спочатку натуральний або грошовий побор, що стягувався переможцями з переможених племен або держав (інколи Д. сплачувалася також при наближенні ворожого війська з метою уникнути війни). В умовах консолідації підлеглих племен під владою одного племінного вождя (князя) і в процесі складання ранньофеодальної держави Д., що стягувалася з цих племен, набувала нового значення — податку, а в результаті того, що подарувало права його збору дружинникам, духівництву, світським феодалам трансформувалася у феодальну ренту.

  На Русі Д. відома з 9 ст Підпорядковувавши окремі племена, князі обкладали їх Д. (грошима, натурою, у тому числі хутром і ін.). Зростання феодальної власності на землю привело до захвату феодалами права стягування Д. і включенню її до складу феодальної ренти. У 13—15 вв.(століття) привілейовані землевласники часто звільнялися князями від сплати Д. З освітою єдиної Російської держави Д. на рубежі 15—16 вв.(століття) стала обов'язковим податком з черносошних і палацовими селянами і людьми посадників. Скасована в 1679 після об'єднання найважливіших прямих податків в один — стрілецькі гроші. Патріарх, митрополити, архієпископи і єпископи стягували з церковних прічтов церковну Д. (частина доходу від внесків прихожан). У 13—15 вв.(століття) спеціальний різновид Д. стягувалася з російських земель на користь Золотої Орди (т.з. ординський «вихід»).

  Літ.: Лаппо-Данільовський А. С., Організація прямого обкладення в Московській державі з часів смути до епохи перетворень, СП(Збори постанов) Би, 1890; Мілюков П. Н., Спірні питання фінансової історії Московської держави, СП(Збори постанов) Би, 1892.