Особа юридичне , організація (об'єднання осіб, підприємство, установа), що є суб'єктом цивільних прав і обов'язків (див. також Суб'єкт права ) . Л. ю. — соціальна (колективне) освіта, виступаюча в цивільних правовідносинах як самостійна цілісна одиниця. Л. ю. на основі статуту виступає в цивільних правовідносинах від свого імені і несе самостійну майнову відповідальність за свої борги.
В СРСР права Л. ю. належать організаціям, які володіють відособленим майном, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або третейському суді. Л. ю. є: державні підприємства і інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, закріплені, що мають, за ними основні і оборотні засоби і самостійний баланс; установи і інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті з самостійним кошторисом, якщо їх керівники користуються правом розпорядників кредитів; державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс (наприклад, пошта телеграф); колгоспи, міжколгоспні і ін. кооперативні і суспільні організації і їх об'єднання, а у випадках, передбачених законом, — їх окремі підприємства і установи з відособленим майном і самостійним балансом.
За Л. ю. — державними організаціями закріплюється державне майно, яким вони володіють, користуються і розпоряджаються на праві оперативного управління (див. Оперативного управління право ) . В тому ж порядку володіють, користуються і розпоряджаються закріпленим за ними майном Л. ю. міжколгоспні організації і підприємства (установи) колгоспів, інших кооперативних і суспільний організацій: майно цих Л. ю. є власністю колгоспів, що створили їх, кооперативних і суспільних організацій.
Л. ю. утворюються в порядку, встановленому загальносоюзним і республіканським законодавством, деякі громадські організації — в порядку, передбаченому їх статутами (наприклад, для профспілок — Статутом професійних союзів СРСР). Державні організації виникають через розпорядливі акти компетентних державних органів. Громадські організації (добровільні суспільства, деякі кооперативні організації) створюються за ініціативою їх засновників — громадян або інших Л. ю., але з дозволу компетентного державного органу або уповноваженого найвищого органу кооперативної системи або громадської організації. Колгоспи виникають в явочно-нормативному порядку, тобто через сам факт об'єднання групи осіб в колгосп з подальшою реєстрацією статуту у виконкомі районної Ради депутатів трудящих. Міжколгоспні, державно-колгоспні і інші державно-кооперативні організації виникають через договір про спільну господарську діяльність що укладається зацікавленими організаціями.
Кожне Л. ю. має своє найменування. Правоздатність Л. ю. визначається цілями його діяльності (т.з. спеціальна правоздатність), вона виникає з моменту затвердження статуту (положення) Л. ю., а якщо статут підлягає реєстрації — з моменту реєстрації. Цивільні права і обов'язки Л. ю. переймає на себе через свої органи, компетенція яких визначена в статуті. держава не відповідає за борги державні організації, Л, що є. ю., а ці організації у свою чергу не відповідають за борги держави. Державна організація не відповідає також за борги підлеглого їй підприємства, що є самостійним Л. ю. На тих же засадах будуються стосунки між кооперативом або громадською організацією, з одного боку, і створеними ними підприємствами, Л, що є. ю., з іншою. Л. ю. відповідає за свої борги що всім належить йому або закріпленим за ним майном, на яке згідно із законом може бути обернене стягнення (див. Звернення стягнення на майно ) .
Л. ю. припиняється шляхом ліквідації всієї його діяльності і майна. В цьому випадку після задоволення обгрунтованих претензій кредиторів залишок майна Л. ю. звертається на вказані в статуті цілі або передається відповідним органам в порядку, передбаченому статутом або законом. Інша форма припинення Л. ю. — реорганізація (злиття два або більш за Л. ю., розділення одного Л. ю. на два або більш, приєднання одного або декількох Л. ю. до іншого).
Радянська держава (Союз РСР, союзна республіка) також може виступати як суб'єкт цивільних правових стосунків (наприклад, держава має право успадковувати майно як згідно із законом, так і по заповіту). Правому Л. ю. володіють торгівельні представництва СРСР за кордоном.
Значення інституту Л. ю. особливо зросло у зв'язку із здійсненими в 60—70-і рр. в СРСР і в ін. соціалістичних країнах господарськими реформами, в результаті яких значно розширені права соціалістичних державних підприємств.
В буржуазних державах інститут Л. ю. використовується як правова форма централізації і концентрації капіталу, організації господарської діяльності капіталістичних підприємств. Існують різного роду корпорації (союзи осіб), промовці у формі визнаних законом юридичних осіб — товариств, переслідуючих цілі витягання прибули. Найбільш поширеним виглядом Л. ю. є акціонерне суспільство . У формі Л. ю. створюються також різного роду добродійні, соціально-культурні та інші, не переслідуючі мети витягання прибутку установи.
В багатьох країнах в результаті тривалої боротьби робочого класу, всіх кругів трудящих і демократичних в 40—70-х рр. права Л. ю. були визнані законом за професійними союзами і деякими ін. громадськими організаціями, що полегшує вирішення завдань, що стоять перед цими організаціями в їх боротьбі проти капіталістичної експлуатації, створює матеріальну основу для захисту завойованих трудящими демократичних прав і свобод.
